6. Суперечка

«За допомогою красномовства можеш здобути найбільшу прихильність, найміцнішу дружбу, найбільшу відданість»

(Феофан Прокопович)

Чоловіки відійшли від покоїв Мілани і Король холодно сказав:

– Признайся, тобі подобається моя наречена Еріку?

– Так, мій Володарю. – Ерік схилив голову в поклоні, показуючи, що він покірний волі короля і не буде зазіхати на те, що йому не належить, навіть думати про щось таке.

– Але що це було, коли ти не пустив мене до покоїв її Величності? – обличчя короля мінилося фарбами. Він не знав що й думати. Чи ж Ерік буде завжди покірним його волі? Чи ж не зрадить? Але потім Король подумав, що Ерік все ж таки його рідний брат, який завжди підтримував будь-які авантюри Короля, навіть скажені і ті, що не мають права на життя. Тому можна було не сумніватися, що він підтримає Короля і цього разу. Але перестрахуватися не завадить, тому Юлій прийняв рішення взяти обіцянку з Ерика не шкодити і клятву вірності і зв’язати магічним обрядом це все.

– Ти ж не знаєш, що зробила Міа. – скрушно похитав головою Ерік – і чому Мілана в такому стані.

При цих словах, губи Юлія розпливлися в посмішці і він мрійливо закотив очі. Якщо б Міа виявилася фіолетовою як її батьки, то змогла б вийти за Юлія заміж. Хтось доніс у вуха дівчинці цю інформацію, коли вона була ще маленькою і вона звикла вважати себе нареченою короля. Але несподівано при першому перетворенні виявилася брунатною, а потім взагалі Король знайшов десь цю Мисливицю. Але Юлій звик вважати малу зухвалу драконицю за свою сестричку і наблизив її до себе на відстань ближчу, ніж належить прислузі. Запросив її в замок, нагодував цукерками, потім привів до вчителя з придворного етикету, встановив розклад занять і сказав що вчитель буде кожного ранку приходити і вчити дівчинку, як поводитися в замку, а коли їй буде двадцять, то вона займе місце фрейліни у почті його матері. Але дівчинка нафантазувала собі багато речей і навіть те, що Юлій одружиться з нею, коли вона підросте.

– Юлію, я ж сподіваюся, ти не тільки заради боротьби з монстрами хочеш прив’язати Мисливицю до себе кров’ю першої шлюбної ночі? – Вивів з роздумів Юлія голос Еріка.

– А так, тобто ні, тобто побачимо. – Юлій і сам не був певний щодо цього і не збирався показувати цього Еріку, але брат застав його зненацька.

– Брате, брате, не можна так з цією дівчиною. – похитав головою Ерік.

– А тобі що до того? Ти мій брат. Паяц. В тебе дуже багато справ, щоб перейматися ще й цим. До речі ти давно не інспектував Бйорн і Зан. Тому прошу займися тим чим треба, а з дівчиськом я впораюся сам. І зніми охорону з її покоїв. Я поставлю свою.

– Слухаюсь, Ваша Величність. – схилив в поклоні голову Ерік, ховаючи очі, щоб Юлій не побачив, що він не згодний з братом. Різко випрямившись Ерік пішов коридором, швидко віддаляючись від Юлія.

– Еріку постривай, постривай брате. – Юлій зрозумів, що перегнув палицю зі своєю королівською величчю. Але Ерік вже зник за рогом.

– Ну й хай, – пробурмотів Юлій – все що я роблю, то на благо Аркханзанбйорну і його мешканців.

А Ерік йшов коридором і співчував Мілані, бо жити з королем, який піклується тільки про державу і підданих, то ще та задачка. Крім того, як знав Ерік після народження спадкоємців, монстри відчують кров короля світу Мейкхун і не будуть сюди лізти. Після цього, дівчину просто ув’язнять на Бйорні і Король отримає бажану свободу і одружиться з ким завгодно, навіть з брунатною Мією. А Мілана буде приречена на самотність. Ні йому не хотілося Мілані такої долі. Ерік і далі симпатизував дівчині. Дійшовши до своїх покоїв, принц Ерік, не заходячи в кімнату, почув всередині якийсь неясний шум. Накинувши на себе «балахон невидимості» і лише тоді зайшов. В покоях він з подивом помітив як брунатна Мія вертиться перед дзеркалом у сукні Королеви, потім стягує сукню, яка була одягнена на її коричневу сукню. Міа залишилася у своїй сукні. Дівчинка підходить до столу, бере ножиці, і з виразом злості на обличчі починає шматувати сукню.

«Юлію!» – подумки звертається Ерік до брата.

«Я з тобою не розмовляю» – Юлій показує подумки, як він демонстративно відвертається, схрещуючи руки на грудях, але вловивши тривогу в думках брата, швидко біжить до покоїв Еріка. Двері ледь не вилітають від магічного удару. Мія швидко обертається, ножиці випадають з рук дівчини, в очах з’являються сльози і дівчина починає захлинатися словами:

– Ва…ва…ша ве..ве..лич..ні..сть, я не хо…хо… ті… ла, во…нооо самооо.

При цьому Король підходить до дівчинки, бере її на руки, сідає на ліжко, тримаючи Мію в обіймах і починає заколисувати, як маленьку. Потім дмухає їй в обличчя фіолетовою хмаринкою і Міа засинає.

– Еріку! – Звертається Король до брата, відчуваючи його магічно і безпомилково дивлячись у очі.

Ерік скидає невидимість і теж дивиться на Короля осудливо і співчутливо.

– Твоя величність це затіяла, ти й розберися, але не ображай Мію.

– Еріку ти не занадто на себе багато береш? – набундючився Король.

– Ні, Величність, не багато. Не ревнуй безпідставно і вгамуй свою брунатну. Це ж додуматися – зіпсувати вечірню сукню Королеви. Дитячий садок та й годі. І ти не робиш навіть спроб, щоб її вгамувати. Хай вона для тебе й найкраща, але поводиться як….– Ерік не знайшов, що сказати і тільки махнув рукою.

– Я розберуся Еріку, більше вона нікого не потурбує, але не забувай все ж, що я Король.

– Я про це й не забував Юлію, ніколи. Я твій брат і до скону ним залишуся. – і Ерік підійшов до Короля і обійняв його.

В покої постукали і почувся ніжний голос матері:

– Хлопчики мої, ви тут?

Король і Паяц перезирнулися.

– Так. – глухо сказав Король. Двері почали відчинятися.