4. Несподіваний помічник.

«У кожнім слові безодня простору»

(Микола Гоголь)

Коли Мілана прокинулася, вона була зла, дуже зла. Що цей лускатий собі дозволяє? Мало того, що ці два ящери-переростки витягли її з її рідного світу, так ще й приспали, як дитину. А ще не дали змоги переодягтися у чисте і вона забруднила постіль, на яку її поклали.

– Постривай, це не моя думка – дівчина сама зупинила свої роздуми, відчуваючи що остання думка не могла бути її. – А чия ж тоді?

«Твоя, твоя» – прозвучав у голові тоненький голосок.

– Хто ти і як заліз в мою голову? – Дівчина була спантеличена і налякана водночас, і найскоріше бажала позбавитися від цього голосу.

«Я твій універсальний перекладач, який перекладає мову будь якого світу, окрім світу Мейкхун, а ще я не даю тобі говорити дурниці. Такі універсальні пристрої є у всіх членів королівської родини. І ще я чую твої думки, тому можеш зі мною розмовляти подумки, а не вголос.»

«Я ще з глузду не з’їхала, з собою розмовляти. Якщо все так як ти кажеш, то як ти вліз в мою голову?»

«А я й не влазив, це сер Ерік за допомогою магії пустив мене у твоє вухо, а я проліз далі  і я живу тепер тут, в основі мозку. Ти знаєш цю місцину, як гіпофіз*. Поки я ще дитина. Я тільки вчора народився, але скоро виросту і стану такий як ти»

«Габаритами?» – наївно запитала Міліна. Її голова «вибухнула» від дитячого сміху. Вона струснула головою.

«Ні дурненька. Віком. І не труси так головою. Лоскотно.» – знову почулося в голові.

«А як мені тебе називати?» – Знову запитала Мілана.

«Як хочеш. В мене немає ще ім’я» – відповів паразит у мозку.

«Добре, тоді я буду називати тебе УПс» – Мілана явно хуліганила.

«А чому УПс? Що це значить?»– зацікавився голос.

«Тому що Універсальний Перекладач»

«А літера «С» звідки?» – знову поцікавився голос.

«А тому, що мені так хочеться» – і Мілана подумки показала язик. УПс затих мабуть ображений, а Мілана вирішила покликати когось, хто б допоміг їй вирішити проблему з одягом. Тільки відкрила рота, але не змогла видати ні звука і зразу подумала про УПса: «От малий паразит! Ну нічого, раз так не можна будемо вчитися розмовляти по-королівські. Я ж майбутня королева, чи як?»

Тут вже озвався УПс: «Нічого мене ображати і самій ображатися. Будеш вести себе пристойно, я навіть втручатися не буду, я помічник, а не паразит, хоча і живу поряд з твоїм гіпофізом.»

«Зрозуміла. Ти помічник. Тоді допоможи мені вибратися з цього світу у свій. Чи не можеш?» – Мілана хотіла перевірити УПса

«Можу, але тоді я загину. Я нежиттєздатний у твоєму світі, хоча є такі, що вижили, але що з ними потім стало, я не знаю»

«От халепа, шпигун у мозку. Одна радість, що ти, мій любий УПсе нічого не розповіси ані Королю, ані його Паяцу» – в голові знову розсміялася дитина і Мілана зрозуміла, що вона подумала дурницю. Та вона сама все розповість, варто тільки цим двом щось попросити розповісти.

«Ні» – Заперечив голос в голові – «Не двом, а тільки пану Еріку, я не підвладний Королю»

У Мілани від усього цього розболілася голова і вона наказала УПсу помовчати. Аж тут прочинилися двері і зайшла Міа:

– Прокинулися, пані Мілано? Ось ваша сукня.

– Ти чому не постукала? – Суворо сказала це Мілана, не усвідомлюючи і зрозуміла, що це зробив УПс і подумки показала йому кулак, на що отримала не менш яскраву думку про веселу пичку і розміялася.

Тепер Міа дивилася на неї не тільки презирливо, а ще й як на божевільну.

«УПс, я тебе прошу, не показуй мені такого коли я не одна» – Попросила Мілана

«Добре не буду, вибач мені, я ж тільки дитина, а дітям потрібно пустувати»

«Я тебе не сварю, УПс, просто не роби так більше, особливо при ній. Коли я буду одна, то можеш пустувати скільки влізе. Домовилися?»

«Так, моя пані» – прийшла думка.

– То як, пані Мілано, ви будете переодягатися, чи в цьому брудному одязі, що на вас і поїдете до замку. – І дівчина в брунатній сукні гидливо повела носом.

– Так Міа! Пані переодягнеться. Дякую, люба, я вам дуже вдячна, від імені Короля і від свого імені. – відповіла Мілана. Міа аж задихнулася, ковтаючи повітря.

«Я вражений, справжня Королева» – почувся голос Упса. Мілана тут же йому послала яскраву пичку, яка весело підморгувала. В голові почувся вкотре дитячий сміх – «Так пані, так її»

– Міа, ти допоможеш мені переодягтися, чи я сама це маю робити? – Запитала Мілана.

– Так, пані, я допоможу. –В Мії на очах показалися сльози. І як це було не принизливо для гордовитої дівчини, але вона все ж таки допомогла Мілані впоратися зі сто двадцять і одним манюньким ґудзиком, який йшов від потилиці до самого низу сукні.

Мілана погладила дівчину по щоці, хоча така спокуса була вліпити їй ляпаса за її зневажливий тон, але Мисливиця втрималася і сказала, бачачи її сльози.

– Не переймайся, підростеш, то може його Величність і зверне на тебе увагу – чомусь з цією дівчиною Мілана хотіла поводитися як стерво, за всі ті зневажливі погляди, що Міа кидала на неї.

– Він вже звернув! – викрикнула дівчина і заплакавши, вибігла з кімнати. Коли за нею, повагом ступаючи, в вузькій сукні, вийшла Мілана, то дівчина стояла в кутку, а біля неї був Грейден, який шепотів щось доньці на вухо.

– Ви готові, моя люба? – Король був сама люб’язність.

– Готова. – стримано відповіла Мілана, як і личить справжній королеві, але розгублено озирнулася, не розуміючи де Ерік. І хоч зовнішністю в людській подобі, Король і Паяц були однакові, та Ерік її чомусь не дратував, а ще місцеві безпомилково визначали де Паяц, а де Король. Це не вкладалося у неї в голові. Від Короля не сховалося, що Мисливиця шукає очима когось, а кого він вгадав безпомилково.

– Ви шукаєте Еріка, моя люба.

– Так… – розгублено мовила Мілана.

– Не хвилюйтеся, він приєднається до нас як тільки зможе. У нього тут є любовні справи і Король підморгнув Мілані, натякаючи, які справи можуть бути у Еріка. Мілана зашарілася, вона не звикла до того, що про таке кажуть так просто.