2. Дивний світ

«Незрозумілим у нашому світі є те, що він все таки зрозумілий»

(Альберт Енштейн.)

Коли Мілана вибігла з під’їзду, то вийшло так, що вона зупинилася між цим як-його-там Юлієм і його братом. Вони схопили її за руки, кожний зі свого боку і повітря почало електризуватися до сріблястого кольору. За мить усіх трьох сріблясте сяйво охопило повністю. Усіх трьох підняло на декілька сантиметрів над землею І Мілана подумала, що треба вибиратися ще й з цього і почала вириватися. Подивившись по черзі, на Юлія і того іншого, якого Юлій назвав Паяцом, вона ще більше здивувалася, побачивши на місці чоловіків дві величезні пики якихось ящерів.

«Та що ж тут робиться врешті-решт?» – подумала дівчина, не припиняючи вириватися з чіпких лап цих істот. Сріблясте сяйво потьмяніло, Мілана опинилася в незнайомій місцевості. Дівчина напружилася з усієї сили намагаючись вирватися з лап цих навіжених істот, які її схопили. А оскільки її вже ніхто не тримав, то Мілана сіла сідницями прямо в рідкий бруд, який утворився на березі невеличкого озерця. Квітки, що росли по березі тривожно зашепталися. Почувся приглушений сміх Юлія, який знову став людиною, але Ерік пхнув його кулаком в плече і Король закашлявся.

– Ем, шляхетна дама, дозволить провести її до замку її нареченого, тобто до мого замку? – подав голос Юлій, опанувавши себе.

– Шляхетна дама, бажає знати, що це значить? – сказала дівчина, підводячись з землі і вчепившись в мовчки запропоновану руку Еріка. Шовкові нічні шортики були безнадійно зіпсовані. А босі ноги і досі стояли в бруді. «Де тільки мої капці» – з сумом подумала дівчина.

– Вельмишановна Мисливиця є моєю нареченою, яка має вийти за мене заміж і народити спадкоємця.

– А більше ти нічого не хочеш?Я вийду за нього. – і показала на Еріка. Мілана була зла на обох чоловіків, але інший чоловік не дратував її своїми промовами. А таких як Юлій, дівчина терпіти не могла.

– Як?! – це був шок для обох чоловіків.

– Дуже просто.

– Але ж Мисливиця може вийти заміж тільки за короля, бо й сама королівської крові. – задумливо сказав Ерік. Дівчина починала йому подобатися.

– Ей! Ви що вчаділи обидва? Я королева? Ха-ха-ха! Та ще три рази ха-ха. Мій батечко, якого я жодного разу не бачила – король? Все цікавіше і цікавіше.

– Так, ви майбутня королева, а хто ваш батечко про те ми не знаємо. – це вже сказав Ерік.

– То якого дідька, мене навідав монстр, якого дідька ви мене викрали з мого світу. Якого?! – кричала Мілана і сльози лилися з очей. – У мене був дім, стабільна робота, було цілком нормальне життя, допоки не з’явилися ви. – Навколишні квіти розтягуючи стебла і витягуючись до того місця де стояла Мілана, намагалися погладити листочками дівчину, заспокоюючи. У дівчини все ще стікали сльози і вона була дуже засмучена, але вже роззявила рота з подиву: з-за обрію визирнув краєчок зеленкуватого сонця. Пітьма, в якій стояли усі троє поступово забарвлювалася зеленим. Коли сонце зійшло над землею, показався краєчок ще одного сонця. Як з’ясується потім у цьому світі декілька зелених сонць і всі вони зелені, а три планети ходять по орбітам усіх дев’яти сонць. Ніч тут триває щонайбільше три хвилини, коли планета обертається до космосу. У інший же час триває день, завдяки такій кількості сонячного світла.

До дівчини тихо підійшов Ерік, обійняв за плечі і стиха запитав:

– Подобається?

Мілана кивнула і витерла сльози рукою.

– Поверніть мене додому. – тихо попросила.

– Я не можу, правда. – теж тихо відповів Ерік.

– Що ви там перешіптуєтеся? – підійшов Король.

– Нічого, Ваша Величносте, я розповідаю шановній Мисливиці, про те чому вона тут.

– Досить Еріку! Я довго терпів вибрики цього дівчиська, але настала пора повчити її гарних манер. Летімо! – і король перетворився на очах здивованої Мілани на золотого дракона, схопив обережно пащею за поперек і закинув собі на спину. Дівчина з несподіванки не встигла вимовити ні слова, але вхопилася за кістяний виступ, який був на спині дракона. Зручно вмостилася і поглянула вниз на Еріка. Той перетворювався значно повільніше, наче даючи змогу дівчині прийти до тями і зрозуміти хто є хто. Золотий рикнув і гучний голос рознісся навкруги, а в голові Мілани зазвучали слова: «Еріку, ти чого так довго. Досить хизуватися перед МОЄЮ нареченою. Полетіли!» – на слові «моєю», золотий зробив наголос.

«Так, мій Королю» – розтікся в голові дівчини інший голос, і стільки в ньому було поваги, що Мілана зрозуміла: хоч король і робить придуркуваті вчинки у людській подобі, але у драконячій, він – справжній король.

«Хм, цікавий екземпляр, таких у мене ще не було» – подумала дівчина.

«В тебе ніяких не було» – відказав внутрішній голос і продовжував далі «той хто тебе поцілував вперше, це просто так склалися обставини, твої друзі з роботи навіть не заходили далі того, щоб подарувати квіточку».

– Цить! – досить грубо, обірвала його Мілана, але не помітила як сказала це вголос.

Король повернув до неї голову і зацікавлено поглянув на неї.

– Вперед дивися, ящір-переросток, а то вріжемося ще кудись. – сказала дівчина і відпустивши кістяний виступ за який трималася, схрестила руки на грудях і зразу ж ковзнула по крилу і зникла в хмарній безодні.

– Аааа….! – небо розірвав крик дівчини.

Два дракони зайшли в круте піке. Срібний, на якого перетворився Ерік замалим не пропахав черевом борозну в землі, але вловив Мілану. Вона гепнулася усією своєю вагою Еріку на спину. І хоч була худенькою, але гепнула вона так, що Ерік аж хекнув. Впала і зразу ж схопилася за кістяний виступ.

– Дякую! – прошепотіла. Ерік не відповів. Він мовчки летів. А ззаду летів Золотий і подумки чехвостив нерозважливу дівчину, які заради своїх незрозумілих принципів та образ ледь не вбила найкращого дракона імперії. Ну звісно найкращого після нього, Короля. Причому Мілана чула кожну думку Короля і мовчала, думаючи про те, що його Величність правий і треба думати не тільки про себе. В принципі у дівчини нікого не було в цілому світі, окрім матері, яка народила її не відомо від кого. Мама розповідала, що одного разу їй наснився чоловік, який її звабив і після цього народилася Мілана. Але дівчина у це не вірила, але не засуджувала маму за цю маленьку брехню. Скоріше за все батько у неї якийсь негідник. І ось сьогодні впевненість дівчини у цьому похитнулася. Або вона спить і все це їй сниться. Вона летить верхом на драконі. Хто б міг про таке подумати. Навіть уявити складно. А ще дивніше те, що вона знаходиться в цьому світі.