Паяц

Старий паяц стирає грим, коли запалюються свічі.

І тіні рискають по стінах невсипуще.

Повзуть, тремтять, глумляться в відображеннях дзеркал

кривими пиками колишніх жартів. 

За ними сунуться окремі цятки світла, 

в кутах гримерної тихенько ляже пил. 

Там павутиння, спогади, і залишки афіш. 

Забутий ніс червоний, що давно вже втратив колір, 

і комірець, і дріб’язок нікчемний бутафорський. 

Непотріб, мотлох, спогад недоречний: 

минулий час, минула слава, юність… 

А за вікном — лиш ніч, і дощ, 

і одинокий шурхіт вітру. 

Паяц стирає грим. Оголює непрохані морщинки. 

І очі не блищать, як років десять тому. 

І сивина, що лізе з-під перуки, нахабно зазирає у дзеркала, 

немов запитує: ну що ти тут? Ну як так? 

Куди подівся той веселий сміх, сміливість, ризиковість, 

з якими йшов на сцену, на підмостки?

Паяц стирає грим — і бачить досвід. Непроханих проблем. 

Непередбаченого щастя. Колючого спекотного кохання. 

Розлучення, самотності, надії. 

І переїздів — як без них, ну що ви! 

Від ґанку і до ґанку, роки поспіль. 

Візком і верхи, але більше пішки. 

Із крамом в вузлику, с порожніми руками. 

У пошуках житла, точніше — дому. 

Того, що залишився за плечима

в далекій стороні, в забутому «колись-там».

Паяц стирає грим. Завждѝ стирає.

Той грим не зàвжди можна бачити очима, 

та він завждѝ при ньому: на обличчі, 

на грудях, на руках, ще більше — в серці. 

У всіх, не тільки у акторів чи паяців. 

Здебільшого не в них. 

І не на сцені.

Паяц знімає капелюх, перуку, комір. 

Змиває залишки нещирої усмішки. 

Бере до рук пальто стареньке сіре. І крекчучи встає. 

І гасить свічки. 

І тіні із кутів ображено шепочуть: 

«Ну от, він знов уходить мовчки». 

Паяц не чує: клацає замок, а кроки швидко гаснуть за дверима. 

Паяц іде додому, де нарешті 

зустріне світло тепле та ласкаве. 

Пухкенька заклопотана дружина покличе до вечері, бо ж спізнився. 

Донька квапливо розпитає про виставу, 

онуки без зупину лізтимуть в розмову: 

«А ми», «а я», «послухай, діду!» 

У них, онуків, завжди все важливе: 

хоч іграшки, хоч знайдений камінчик.

Паяц всміхнеться. Сяде у вогнища.

Він вдома.

Хай там що: він вдома.

31 жовтня 2025р