Кролик та дракон
Кружляє кролик пред кущами,
Він чорний з ранку був ось-ось,
Тепер вже сивий він, хаща́ми
Стрибає геть... А ми вчимось.
Вчимося жити з болем в серці,
Бо втрати маємо рясні.
Чумний сусід нам вибив дверці,
В обійми тягне нас міцні.
Його ми віником по морді,
А він «задочком» ще стає
І каже нам, воно: «- Що горді
І дупу мостять на своє.»
Ми їх залізом зустрічаєм
Та смалим шкіру на задах,
В мішках додому їх вертаєм,
А їх, як грязі у садках.
Вони шукають долю кращу,
Але вже в іншому житті.
Ми також ціну платим вищу,
Героїв маєм на щиті.
У всьому винен біс їх лютий
Та ті на кому він стоїть,
Бо всі вони давно не люди
В них голова давно гноїть...
Стрибає геть - дракона чує,
Вогонь несе для ворогів!
Так хай його нам не бракує,
Чуму прибрати з берегів.
Відредаговано: 18.03.2024