Колір гріха
Ллються фарби в осіннім параді
Осінь в голос фарбує поля
В помаранчевому ходить наряді
Проміж гілок повітрям горя.
Всюди дощ з неї у парі проходить
Пропонує студеність свою
Він круги її слідами водить
Натякаючи тим, що -Люблю!
Любить він золоті її коси,
Любить він кольоровість її.
Від любові його всюди роси,
Всюди линуть струмки течії.
Він заводить нудні сперечання,
Він веде її далі все в ніч...
Все ведучі любовні зізнання,
Від кохання донька - в цьому річ!
Заважають сезонні пориви,
Щоб донести любові розлив
І вона все біжить, відновити
Колір гріха в наземний покрив...
Відредаговано: 18.03.2024