Павутіння Розуму вірши)))

Межа надій

Межа кохання та розплата
За пагорбом усіх події
Несе нас подумки, за грати,
Подалі від колишніх мрії.

Від тих, що мають присмак спраги,
Що нас виводить на узбіч.
Де сіристь зносе рівноваги,
А потім все накриє ніч.

Та ніч, що має колір свята,
Що має запах забуття.
Вона єдина та проклята,
Але дає всьому життя!

Та що робити з тим не знаю.
Де взяти витримку подій?
Що разу в поспіх засинаю,
Щоб не втрачати всіх надій...

Подобається

#198 в Різне
#7 в Поезія

Відредаговано: 18.03.2024