Принцеса

Вона ні на мить не стулила очей. Вночі у період сухотних вітрів вікна у замку запинали кількома шарами тканини і встановлювали віконниці з гофатського дерева. У покоях панувала задуха, а бодай визирнути на вулицю було зась. Принцеса лежала і уявляла зорі. Няня говорила, що це очі титанів, які стоять так високо над Пріорією, що розгледіти їх обличчя неможливо, а їх очі наповнені магією і тому сяють. Через це лише їх і видно в темряві. Няня знала кілька титанових імен хенліанською мовою, але вона дуже важка у вимові, тому Принцеса запам’ятала лише одне: Детфа - титан творець земель і островів. А ще він покровитель її роду з боку королеви-матері. Делфа Годвгош мали назву острови, де правили її предки. Загальною мовою це означає острів, або земля, де народжується сонце...

Ледь чутно рипнули двері. Хтось прослизнув у покої, і хоч білі тканини, якими була вбрана спальня, легенько світилися, Принцеса побачила лише безформену тінь нічного гостя. Вона заклякла. Раніше в такі ночі до неї приходила няня, аби перевірити чи все гаразд. Але відтоді, як її забрали банші минуло вже дев’ять ночей. Невже вона тепер привидом навідуватиме вихованицю? Принцеса зраділа. Вона скучила за своєю нянею, і досі не могла змиритися з тим, що вона її покинула так передчасно. Сльози їй навернулись на очі, а в горлі застряг радісний вигук. Але ж ні, не можна скрикувати, інакше охорона збіжиться, і дух буде змушений піти. Принцеса глибоко вдихнула і закашлялась, повітря в кімнаті було спекотне і в’язке. Довелось піднятись і сісти. Здушено викашлявшись в долоні, аби не дати приводу охоронцям зайти, Принцеса розплющила очі і побачила гостя.

Істота звисала головою вниз, зачепившись синім волоссям за опору незакритого спереду балдахіна. То була навка, дівчинка років десяти, одягнена в чорну сорочку з павучого шовку. Вона дивилась на Принцесу велетенськими очима без зіниць і посміхалась. 

- Gbu hed’awsĥ kpim…

- Що..?

- Т-ти не зна-ати?.. ...Мова пращу-у-рів?

Принцеса відсунулась ближче до узголів'я ліжка й боязливо помотала головою. Дівчинка відпустила одне пасмо, і перевернувшись у повітрі, плюхнулась на м’ку пірину.

- Йа... п-прикріс-ть... Прикріс-ть з-а шум, - вона запиналась, говорячи загальною мовою, хоч намагалась чітко і ретельно вимовляти кожну літеру. - Йа х-х-отіти бачити… принцес-с-са-здобич.

- А-а-а-а!!! Охорона! Рятуйте! - заверещала принцеса. Навка, навпочіпки, спираючись на маленькі ручки з довжелезними гострими нігтями, підповзла до неї. Взагалі не звертаючи уваги на вереск. Принцеса вчепилась у ковдру і натягла її мало не наголову, ніби вона могла її захистити.

- Дьа-дько з говф-фатовою п-палицею спати-и. Йа з’а-чаклувати й-іх.

- Чого ти хочеш?

- Laa lelan. В-веселошч-чі… - Ти kaʻ… стати м-моя сес-с-стра скоро. Йа с-сподів-в-ватись знаіомство.

- Я не стану твоєю сестрою. У мене геть інше призначення, я не піду в царство Наву, ані з тобою, ані з кимось іншим.

- Йа знт-ти… Ти-и прийти з-згодом. Н-нйа-н-нйа казати…

- Ти бачила дух моєї няні? 

- Н-н-ніт… Мо-мойа н-н-н…

- Добре-добре, я зрозуміла… Не силуйся… Це нестерпно.

- З-з-загал’на мова нестер-нестерп’на.

Настала тиша. Принцеса все ще натягувала ковдру повище, створюючи захисний бар’єр між собою і дівчинкою із царства мертвих. Цей хитрий і пустотливий дух, здається, не мав наміру кривдити принцесу. “Цікаво, чи привела вона за собою гончаків Смерті? - подумала вона. - Якщо так, то…”

- Н-н-ніт. Ottfa п-прийти сама. Ottfa не служити Наві. - Принцеса здивовано глянула на істоту. - Ottfa  знати, що-о в твоїй го-голові-і. Ти не бути сестра Ottfa… Бути... Подруга?

- Я не стану твоєю сестрою чи подругою. Мене захищають від Нави і її гончаків, до мене ніхто не наблизиться!

- Ал-ле Ottfa набли-изилась…

- Так-так, але ти...Ти… - безтурботний і веселий вираз навки обеззброїв принцесу. У неї не було жодних аргументів. Якби ця істотка захотіла її скривдити, то ніхто не їй не завадив би. Охорона спала мертвим сном, вікна щільно закриті, а няня, яка зазвичай була в сусідній кімнаті, назавжди покинула принцесу. Раптом вона усвідомила, що лишилась сама. Абсолютно. Її долю вирішено ще до її народження, і все що від неї потрібно - виконувати чужі накази, допоки її не заберуть титани. А потім що? Ніхто ніколи їй не говорив, що саме з нею станеться, коли титани її заберуть. І взагалі, що це означає? Якщо вони такі високі, як випливає з розповідей, то принцеса лише якась мурашка. Якби їй хтось пожертвував мурашку, чи павука-прядильника, вона б і не помітила. Тим більше нікуди не пішла би заради такого подарунка, і вже точно нічого не дарувала би за таку жертву…

- Ottfa має йти. Сонце живих на островах вже народилось. Я наглядати за принцеса-здобич. - Навка торкнулась до перлини на руці принцеси, і та стала темною. Побачимось у мертвій воді. Дівчинка засміялась і спритно забралась на опору балдахіна, а звідти на стелю і поповзла до дверей, де перетворилась на тінь і зникла. А принцеса-здобич лишилась. Вона думала, що все це мабуть, їй наснилось, адже цей випадок був надто дивним, та темно-синя перлина була доказом, того що тепер у Її Високості безіменної принцеси Пріорії є подруга у потойбічному світі.