Розділ 6.

***

Багато води спливло з того часу. Забули люди, як вітатися з тими, у кому втілилася душа світу, і бачити їх перестали. Дедалі рідше зустрічалися поміж людей чаклуни, і не лунали співи дивною мовою. Забувалося все дивовижне, ніби щось страхітливе оселилося в тінях і підточувало корені життя. Щось, покликане в мить загибелі, щоб утриматись на порозі смерті. Утриматись за розкошлані нитки гаптованого паска, котрий відібрав так багато життів... І байдуже, в якій подобі існувати далі...

Й досі золотиться, ковзає по павутинню голка, гостріша за проміння і тонша за павутинку. Ось тільки взяти її до рук ніхто не прагне. Навіть коли усе в лісі затихає і на людину з-поміж листя дивляться будякові очі, запитуючи: «Чи гідна ти такого скарбу?» Та людина того не чує чи не хоче чути, і, замилувавшись грою світла, повертається до буденних справ. А чарівна голка так і залишається висіти на павутинні.

І летять у середині осені світом тисячі павутинок, дві з яких безліч років шукають одна одну, а зустрітися ніяк не можуть.

Якщо не знаєте, які з цих тисяч ті дві, не ловіть павутиння, люди! Хай летить воно, куди несе вітер, і може, саме цієї осені доля зглянеться над закоханими, що мріють знову поєднати розірваний шлях.

Не ловіть павутиння, люди, не перешкоджайте йому... Можливо, тоді й ви зустрінете нареченого і знайдете своє щастя.

А вони своє знайдуть...

Павутинки тонка нитка – як життя, як і доля людська... І разом ті нитки утворюють неповторний візерунок. Торкнешся одної, і багато життів невідворотно зміняться. Бринить на вітрі ледь помітне мереживо людських доль.

***

Повість опублікована.

Дев'ятко Н. Павутинки тонка нитка // Найкраща українська фантастика – 2019: Збірник оповідань. – Одеса: "Інфа-Принт", 2020. – С.58-75.

Підписуйтеся на мою сторінку у ФБ "Чарівні світи". Там ви знайдете найновішу інформацію про мої друковані, електронні та аудіокниги.