Вона глянула йому в очі й тихо усміхнулася:
- Ти самотній. Коли бачиш щось прекрасне, створюється образ із павутини мрій та ілюзій. Ти жертвуєш їй свій біль і бачення краси, яка переливається від еросу до агонії. Уявляєш, скільком міфам маю відповідати я? Сльози тут не допомагають, усі хочуть заволодіти розумною слабкістю з надламом дитинства, тілом і голосом. Але нічого не дають, крім слів і болю.