Розділ 13.1.

З перших хвилин стало зрозуміло,  яке патякало цей Патрік. Він без упину розповідав про тутешній світ, його технічні характеристики та показники. Треба буде попросити Гліба підгоректувати йому деякі налаштування, а то можу зламати йому дорогі мікросхеми найближчим каменем, який опиниться в полі зору.

–Температура повітря дев’ятнадцять градусів, відносна вологість сорок шість відсотків. Відстань від найближчих планет …

–Зупинися, Патріку. Чи ти хочеш провести лекцію на тему "Розташування астрономічних тіл та їх взаємовпливи на Галактику Чумацький Шлях "? До речі, де саме в Сонячній системі ми знаходимося? - пам'ятаю, що запитувала про це у Лео, проте тоді не зорієнтувалася достеменно.

–Між Марсом та Юпітером, на другому поясі астероїдів. Зазвичай класична земна наука не розділяє пояс астероїдів на групи. Хоча він має кілька категорій: як основних так і не суттєвих. У першому поясі найбільшою є карликова планета Церера. Проте є другий з планетоподібними об’єктами, такими як чотири-Веста. Далі йдуть три групи астероїдів з невизначеними орбітами, що умовно названі «троянці», «греки» та «гільдії». Їх розміщення умовно називають околицями точок Лагранжа L4 та L5.

–Дякую, дуже вичерпна інформація, - саркастично промовила, не даючи інших питань у надії, що мій супутник трохи заспокоїться. Але ж ні:

–Вичерпна інформація – це відомості, які надаються безпосередньо у всіх деталях. Щоб надати…

–Годі, Патріку, я пожартувала.

Треба було якось заткнути цього робота. А що, якщо? Якщо скерувати розмову в інше русло?

–Скажи, чи відомі тобі імена усіх мешканців Галілео?

–Так, така інформація міститься на головному сервері. При потреби можна підключитися і дізнатися списки, координати чи під’єднатися до їх браслетів.

О, це вже дуже-дуже цікаво. Виявляється мій асистент може бути навіть дуже корисним. З його допомогою можна віднайти своїх однокласниць: Катьку, Ірку, двох Вік, Діану, Юльку, Ілону і ще двох Насть. Цікаво, де ж вони, адже я вже зупинялася на різних об’єктах, проте зустріла похапцем лише одну з них.

–Де знаходиться Катерина Прудько?

Через кілька секунд, які дали можливість насолодитися тишею, все ж почула механічну відповідь:

–Катерина Прудько в супроводі вісьмох дівчат прибули на планету дев’ятнадцятого травня восьмої доби.

–Стривай, це як дев’ятнадцяте травня і восьма доба?

–Земний час повільніший. Кожен земний день ділиться на дванадцять діб у Галілео. Щоб не створювати новий календар, на кшталт революційного зі своїми назвами місяців, було прийнято рішення прив’язати земний календар до нашого та  кожен день ділити на дванадцять діб. На Галілео восьма доба відповідає земному проміжку з шістнадцятої до вісімнадцятої години.

Я почала зіставляти.  Дійсно, дівчата зникли після уроків, десь після шістнадцятої.

–То де вони зараз? - мене охопило нетерпіння.

–Уточни питання. Хто «вони» і «де» зараз? Яке з питань є пріоритетним, щоб дати на нього відповідь в першу чергу?

От голова і два вуха. А мозок де? Це ж я  спілкуюся з штучним інтелектом, а не з однолітками, які доганяють усе з півслова.

–Де на даний момент перебуває Катерина Прудько? Потрібні точні координати на Галілео, а не в Сонячній системі. А ще краще, поведи мене до неї.

Можливо так буде зрозуміліше моєму балакучому, але не тямущому  асистенту.

–Вмикаю синхронізацію з браслетом Катерини та навігацію, - він зупинився і повернувся. – заданий об'єкт знаходиться у…

З його сухими поясненнями і технічними характеристиками ми направилися в сторону, подалі від центральної частини міста, до непримітного будинку, що знаходився поруч з бібліотекою. Пригадала, що наша короткочасна і водночас остання зустріч з Катькою відбувалася саме поблизу цих будівель.

–Що тут, Патріку?

–Сортувальний цех, - почула таку ж механічну відповідь. Але що це означає. Який ще цех? Невже однокласники влаштувалися на завод? Гм, зовсім не схоже на моїх знайомих пройдисвіток.

Ми підійшли до будівлі. Вона була зачиненою на кодовий замок.

–Патріку, ти можеш відкрити?

–Усі коди є в головному сервері. При потребі чи прямому наказу…

–Відчиняй, це наказ, - холодно скомандувала.

Робот з першого разу підібрав код і ми увійшли.

Всередині будівля була не настільки привабливою, скоріше була схожа на в'язницю. Великі  приміщення типу спортзалу з довгим коридором уздовж усієї будівлі. З однієї сторони було велике просторе приміщення, з іншої -  кілька дверей, причому деякі з них були прочинені. Заглянувши в одні з них, побачила напівтемну кімнату зі спартанськими умовами. Вигляд приміщення нагадував якісь військові бараки. Вздовж кімнати були однотипні прості двоярусні ліжка. В голові промайнув якийсь дисонанс. Для кого призначені такі умови, коли є привабливі офіси, фешенебельні торгові центри, готелі,  мальовничі парки з фонтанами. Як може співіснувати розвинений футуризм поруч з казармами для рабів чи ув’язнених. Стоп. Такі роздуми зовсім вибивали з колії мирної планети.

Прийшло усвідомлення, що наступні кімнати по ліву сторону можуть мати таке ж призначення.

Патрік повів до великого залу, з якого чулися звуки, проте через відлуння складно було щось розібрати.

Крізь невеликий отвір прочинених дверей вдалося дещо розглянути, не привертаючи зайвої уваги. Тепер це могло бути навіть небезпечно. 

Приміщення було високим, метрів п’ять. На підлозі, в одній стороні зали групками сиділи дівчата. Вони були перелякані, виснажені, їх погляд був зацьковани та приречений. Загалом їх було близько трьох-чотирьох десятків. Зал нагадував спортивний. Висіли канати, турніки з перекладинами. По боках ряди для вболівальників. Складалося враження, що тут збирається чимала кількість глядачів. 

В центрі розміщувався квадратний майданчик для поєдинків. Останній викликав моторошні відчуття і наштовхував на невтішні роздуми щодо призначення цієї арени.