Розділ 10

Ми зайшли в ліфт, Гліб обійняв мене і злегка поцілував.

– Патя, дівчинко моя, я дуже скучив.

В його словах простежувалася щирість, але здивувало, що за кілька годин він встиг скучити.

Поки ми були в спускалися вниз, Гліб встиг зробити кілька маніпуляцій з технікою і похапцем мені почав давати рекомендації:

–У ліфтах говорити безпечно, адже через перепад тиску звукозапис не ведеться, є лише не дуже чітке відеоспостереження. У інших місцях потрібно бути обережнішими. Ми з тобою можемо спілкуватися через твої окуляри, в яких є камера і динаміки з мікрофоном, якщо схочеш скинути повідомлення, напиши на своєму телефоні і піднеси до окулярів, так і зможу прочитати. Біля автомату налаштую тобі телефон і переведу на місцеву мережу, щоб ти змогла написати дещо мамі. Загалом, для наших Галі і Лео, ми пішли на екскурсію і в мене завдання переконати тебе тут залишитися, описати тобі цей світ з кращої сторони, як найдосконаліший механізм у Всесвіті, тож зможемо говорити майже без обмежень.

Він віддав мені окуляри і глянув на мене питально:

–Як усе пройшло? Ти перемістилася без пригод?

–Наче все добре, хіба що,  окрім кросівок…

– Патя, ти непередбачувана, як завжди. Але так навіть краще. Вийшло дуже природньо. Насправді, цей момент трохи відволік їх, навіть якщо у когось би закралися певні сумніви, то після такої ефектної появи точно відпали усі питання.

Ми зупинилися на першому поверсі, вийшли з ліфта і попрямували в кафе. На вигляд чимось схоже до Мака чи КФС, лише без персоналу. Всередині знаходилися великі термінали, через які зручно обирати меню. Вартість і час приготування теж були різними. Оплачувати потрібно через смарт-браслет, який видавали в головному офісі.  

Перелік страв був доволі різноманітним – перших страв було близько дванадцяти: бульйон, борщ, юшка, розсольник, цибулевий суп та кілька видів крем-супів. Других страв виявилося набагато більше, втому числі й фастфуди та піца,  а от салатів було лише два: Грецький та Цезар. Хліб був у вигляді булок – бургерна, українська, часникова та столова. Гліб пояснив, що страви готуються для кожного окремо і не передбачено звичного хліба, який у нас  нарізається окремими шматками. Я обрала крем-суп з шампіньйонів, салат Цезар і в’язаний чай, що розкривається красивою квіткою китайської вишні. Гліб для себе обрав трохи більше позицій, включаючи м’ясний стейк. Розплатився своїм браслетом за нас обох, і ми попрямували до столика в очікуванні наших обідів.

– Особливістю нашого світу є те, що час плине по-різному, - взявши мій телефон для налаштувань і щось пишучи в ньому, він підморгнув. Цей жест дав зрозуміти, що наша розмова буде загальнодоступною, а інформація загальною і частковою. - На Землі час іде значно повільніше, одна година на Галілео дорівнює п’ять хвилин на землі.

–Тобто одна доба становить дві години в земному світі, як ви змогли наскільки ущільнити час?

–Нам вдалося стиснути до дванадцяти разів, у планах є до двадцяти. Так можна прожити максимально яскраві емоції тут, причому не випасти з земного світу. Уяви, ти проведеш незабутні дванадцять днів, а на землі це буде лише одна доба.

Тепер я усвідомила, чому Гліб за мною скучив, - йому довелося провести тут як мінімум тиждень і добре підготуватися до мого приїзду. Але тут же згадала своїх однокласниць і прикинула скільки часу знаходяться. Якщо вони зникли в п’ятницю, а сьогодні на землі понеділок, отже тут вони перебувають близько місяця.

–Мені подобається різниця в часі, це реально круто. Які ще сюрпризи приховує Галілео?- спитала з непідробною цікавістю.

–Я б назвав це бонусами. Ось поглянь на наш чіпований браслет. По-перше, це ознака того, що ти знаходишся тут легально  і є у безпеці. По-друге, згодом, після підписання контракту, у тебе з’являться додаткові налаштування, кількість коштів, за які зможеш придбати усе: від їжі, одягу, різних девайсів до квартири.

Я поглянула на свій браслет,  проте у мене висвічувалося: «очікування контракту»,  «в кредит».

У цей час пролунав голос: «Обід №14 готовий», - з автомата, який був вмонтований у велику шафу, відчинилася скляна дверка і ввімкнулося світло. На полиці стояв піднос з готовими стравами. Майже одразу знову пролунав голос, що сповіщав про наступне виконане замовлення і відчинилася нижня полиця з обідом для Гліба.

Варто зауважити, що страви виявилися доволі смачними, а чай поступово розкривався в прозорій чашці, наповнюючи ароматом інтелектуальне кафе.

–Глібе, а яка пора року зараз в Галілео? Чи є тут звична зміна пір року? 

–У планах є таке. Але це будуть окремі острови, на яких буде зима та літо. Проте, зараз цьому заважає кілька факторів. Для того, щоб усе максимально природньо виглядало, потрібен тваринний світ, а це складні біологічні процеси.

Після невеликої паузи, під час якої наші погляди зустрілися, я зрозуміла, що він не підтримує таку ідею та розглядає світ своїх друзів як тимчасовий.

–У Галілео досить комфортна температура дев’ятнадцять градусів. У приміщеннях за допомогою кондиціонерів можна варіювати від дев’яти до двадцяти семи. Проте, не варто на довгий час вмикати температуру вище двадцяти п’яти. Це негативно впливає на біологічні процеси і прискорює розмноження бактерій.

–Чи можеш показати мені ваш світ, перш ніж ми підемо укладати контракт? Мені хочеться більше про нього дізнатися.

Була повна довіра до Гліба, хотілося просто насолодитися спільним перебуванням. Адже на рахунок контракту питань не залишилося. Те, що я тут потрібна, не викликало сумнівів.