Розділ 9.2.

–Патриція Швець, увійдіть, - почувся механічний голос.

Я розвернулася від вікна, в коридорі вже не було нікого, а значить настала моя черга. Пройшовши в кабінет, я відмітила схожість з офісом Гліба. Така ж обстановка, повсюди монітори , усередині містилося широке коло з підвищеною платформою, з якого йшла в 3Д вимірі голографічна проєкція. За моніторами сиділи кілька молодих людей, очевидно асистентів,  і … Гліб. Він зробив ледь помітний жест головою, але більше нічим не видав себе.

–Вітаю Вас, Патриція Швець, ви пройшли квест і опинилися тут. Чи знаєте, куди ви потрапили? – слово взяла молода симпатична дівчина. У ній простежувалася певна зовнішня схожість з Глібом, здогадатися було неважко, що переді мною була його старша сестра Галя.

–Поки що не випало такої можливості, але я сподіваюся, що ви мене введете в курс справи, - спробувала тримати емоції під контролем, хоча хвилювання простежувалося.

–Це мій світ, точніше наш, - вказала на хлопця, що був біля неї, - світ Галілео.

–Звучить дуже символічно, -  Галя вийшла вперед:

–Галя і Лео – це наші імена. Світ Галілео - це краща версія Землі, і у ньому багато переваг. Тут усе продумано до дрібниць і кожна деталь може бути удосконалена. Ми хотіли створити світ з найкращими фізичними параметрами. Загальний розмір планети в радіусі півтори тисячі кілометрів, це всього лише трохи менше за Місяць. Потенціал цієї планети вражає, і вже зараз маємо більше пів сотні кілометрів квадратних потенційно придатної для життя площі.. Ми маємо ідеальні складники повітря, корисних речовин, їжі. Природні ресурси гармонійно поєднані з технічними винаходами. Кожен мешканець може себе реалізувати в різноманітних галузях, розпочати з нуля і дійти до вершин. Тут ведуть здоровий спосіб життя, адже сюди не пропускаються шкідливі речовини. Загалом, за два роки нам вдалося зробити те, що людству не під силу на Землі.

Її монолог був сповнений гордості і зухвалості, проте інформація була дуже фрагментарна і непослідовна. Також простежувалася фанатична одержимість.

–Овва! Це вражає. Наскільки розрахована Ваша гостинність щодо мене? – спробувала привідкрити завісу таємничості.

Відчувала, що Гліб за мною дуже пильно спостерігає, хоча й не видає цього. Інші були в роботі, тільки Лео і Галя схоже, були зацікавлені в новоприбулих.

–Це залежить від Вас. Ми точно знаємо інформацію про усіх та усе, тож від вашої співпраці залежатиме час, який ви проведете.

До мене підійшов один з помічників і надягнув годинник-браслет, який замкнувся наче наручник.

–Патриція, - протяжно мовила Галя, - яке дивне у тебе ім’я. Можна на ти?

–Звісно. Можна просто Патя, так мене усі звуть, - дружелюбність не завадить, а раптом я зможу з нею подружитися і усе мирно закінчиться. Надія вмирає останньою.

–Як цікаво, ти вчишся в тій школі, що й ми раніше з Лео та Глібом - обвела руками присутніх.

–Справді? –я затримала погляд на Лео і дійсно він здався мені знайомим. – Можливо я вас бачила, проте ми не знайомі. Я мало з ким товаришувала в школі.

–І це нам відомо, а ще у тебе високий рівень інтелекту. Усі твої однокласниці, з якими ми нещодавно мали бесіду, стверджують, що саме ти є їхнім «світилом науки» і джерелом списування.

–Приємно це чути, і як мені це допоможе?

Лео пожвавився і долучився до розмови.

–Ми можемо запропонувати тобі бути в нашій команді. Думаю, ти освоїшся і ми зможемо поекспериментувати. Тобі у нас комфортно?

Після слів Лео я відмітила гнівний погляд Галі, було помітно, що їй не до вподоби інтерес до мене з боку Лео. Я ж не стала провокувати  її, але й відмовити не доречно.

–Я лише пів години тут гостюю, складно прийняти рішення без урахування усіх факторів. Мені для початку потрібно хоча би взуття, адже я не очікувала на переміщення в інший світ.

В цей момент присутні перевели погляд на мої ноги. Це дещо розрядило обстановку і усіх розсмішило. Вловила стурбований та здивований погляд Гліба, він встав і запропонував надрукувати на 3Д принтері елементарне тимчасове взуття, спитавши мій розмір. Після деяких маніпуляцій з технікою, розпочався процес друку.

А поки він чаклував над взуттям, ми з засновниками розмовляли про різні дрібниці, в тому числі й про школу.

За десять-п’ятнадцять хвилин Гліб відрізав останні зайві деталі і вручив білі крокси, які виявилися досить зручними.

–Дякую. Вони ідеальні! Бачу, для вас не проблема зробити будь-що. Але  як ви створили зовсім інший світ?  В голові не вкладається, адже ви його не надрукували на принтері?

–Це особлива технологія, я б сказала просто,  – магія, - Галя зімкнула руки на грудях, показавши таким чином, хто тут головний. Варто відмітити, що керувати їй добре вдавалося.  –Патя, пропоную тобі добре подумати над нашою пропозицією, Глібе, видрукуй один стандартний примірник нашого договору, для порівняння. Думаю, тобі так буде очевидніше, які умови прийняти.

Я хотіла щось сказати, але Гліб підійшов з договором, запропонував оглядову екскурсію та автомат для їжі.

–Ну-от,  кому що, а мій братик, як завжди, голодний. За годину чекаємо з рішенням.

Ми вийшли і направились до ліфту. В холі уже знову чекала якась дівчина, причому в халаті і з рушником на голові. Значить, я ще нормально попала.

–Ситуація трохи ускладнилася. У нас є пів години до прийняття тобою рішення. Ми зможемо усе обговорити, я б хотів, щоб ти була з нами в команді…

Мої очі полізли на лоба. Я чекала серйозних пояснень…