Патерни саморефлексії

Четверте коло / 23. Вибір

Вибір —
це не завжди
дві дороги.

Іноді дороги
взагалі немає.

Є болото.

Є ніч.

Є черевики,
які вже давно
пропускають воду.

І є ти,
який стоїть
посеред цього всього
та намагається зрозуміти,
де тут хоч якийсь
людський напрямок.

Ми любимо красиві історії
про вибір.

Про роздоріжжя.

Про знак.

Про внутрішній голос,
який урочисто каже:

«Іди туди».

У житті
внутрішній голос
часто хрипить,
лається,
кашляє
і сам не до кінця знає,
чи не завів тебе
в чергову дурню.

Але вибір
усе одно треба робити.

Бо не вибрати —
це теж вибір.

Тільки боягузливіший.

Той,
у якого руки чисті
лише тому,
що їх увесь час
тримали в кишенях.

Людина стає собою
не в думках.

У думках
усі ми кращі.

Благородніші.

Розумніші.

З правильними відповідями
на всі чужі помилки.

Людина стає собою
в момент,
коли може
вчинити підло
і не вчиняє.

Коли може
врятуватися мовчанням,
але говорить.

Коли може
сховатися за натовпом,
але виходить наперед
і каже:

«Це був я».

Вибір рідко виглядає
як перемога.

Частіше —
як маленька втрата.

Комфорту.

Вигоди.

Чужого схвалення.

Ілюзії,
що ти досі
хороший для всіх.

Але, можливо,
саме з таких втрат
і починається людина,
яку вже не соромно
зустріти
в дзеркалі.

Подобається

#528 в Різне
#34 в Поезія
#729 в Сучасна проза

Відредаговано: 02.07.2026