Патерни саморефлексії

Третє коло / 21. Ніжність

Ніжність —
це не слабкість.

Це дуже точна сила,
яка знає,
де в людини
тонка шкіра.

І не тисне.

Ніжність не завжди
солодка.

Іноді вона
суха,
коротка,
майже незграбна.

«Їв?»

«Одягни шапку».

«Подзвони,
коли доїдеш».

«Я не питаю,
але я тут».

У цих реченнях
немає літературної величі.

Зате є те,
на чому часто
тримається світ.

Ніжність —
це коли ти
не користуєшся
своїм знанням
про чужу слабкість.

Коли не відкриваєш
стару рану
просто тому,
що знаєш,
де вона.

Коли можеш
вдарити точно,
але відводиш руку.

Не зі страху.

З любові.

Ніжність потрібна
не лише дітям,
жінкам,
старим
і тим,
кого зручно вважати
вразливими.

Ніжність потрібна
кожному,
хто надто довго
виглядав сильним.

Бо сильних
часто не бережуть.

Їх використовують
як меблі.

Як стіни.

Як міст,
по якому всі переходять
на інший берег,
рідко питаючи,
чи не тріщить він
посередині.

А потім дивуються,
коли міст
раптом падає.

Ніжність —
це не сюсюкання.

Це вміння
побачити людину
до того,
як вона зламається.

І встигнути
покласти долоню
саме туди,
де світ
уже почав
розходитися швом.

Подобається

#528 в Різне
#34 в Поезія
#729 в Сучасна проза

Відредаговано: 02.07.2026