Патерни саморефлексії

Друге коло / 13. Сором

Сором —
дуже старий сторож.

Він стоїть біля дверей
і часто плутає
гріх
із живою людиною.

Іноді він потрібен.

Коли ти справді
переступив межу.

Коли взяв чуже.

Коли зрадив довіру.

Коли сказав слово,
після якого
в чиїйсь душі
ще довго
не ростиме трава.

Та є інший сором.

Не Божий.

Людський.

Липкий.

Сором за те,
що ти не такий,
як комусь було зручно.

За те,
що болиш.

За те,
що плачеш.

За те,
що хочеш любові
не як нагороди,
а як хліба.

За те,
що не витримав.

За те,
що втомився
бути сильним
у світі,
який дуже любить
користуватися сильними.

Цей сором
треба виганяти.

Не молитися йому.

Не слухати його
як пророка.

Не дозволяти йому
називати твою душу
непристойною.

Бо є речі,
за які людині
справді має бути соромно.

А є речі,
за які соромно має бути тим,
хто навчив її
соромитися власної живості.

Подобається

#528 в Різне
#34 в Поезія
#729 в Сучасна проза

Відредаговано: 02.07.2026