Дім —
це не стіни.
Стіни можуть бути
і в камері.
Дім —
це місце,
де твоє мовчання
не сприймають
як образу.
Де ти можеш
зайти в кімнату
без броні.
Поставити на стіл
свою втому.
Зняти з плечей
день,
як мокре пальто,
і не пояснювати,
чому воно таке важке.
Дім —
це коли хтось знає,
який ти насправді,
і все одно
не виставляє твою слабкість
на протяг.
У домі
не обов’язково
завжди тепло.
Люди сваряться.
Двері грюкають.
Слова іноді
падають на підлогу
і розбиваються
гірше за посуд.
Але дім існує доти,
доки після всього цього
хтось усе ще
залишає світло
в коридорі.
Не для переможця.
Не для правого.
Не для того,
хто гарно пояснив
свою поведінку.
А просто
для свого.
Бо бути своїм —
це не означає
бути безгрішним.
Це означає,
що твоє повернення
ще має адресу.
#528 в Різне
#34 в Поезія
#729 в Сучасна проза
патернисаморефлексії, кризовепереживання, екзистенційнапсихологія
Відредаговано: 02.07.2026