Патерни саморефлексії

Друге коло / 11. Свобода

Свобода —
не коли можна все.

Це дитяче уявлення
людини,
яку ще не залишали
саму
з наслідками.

Свобода починається там,
де ти можеш,
але не мусиш.

Можеш ударити —
і не б’єш.

Можеш збрехати —
і мовчиш,
доки не знайдеш у собі
правди без отрути.

Можеш піти —
і залишаєшся,
бо хтось зараз
тримається на твоїй присутності.

Можеш залишитися —
і йдеш,
бо любов
уже давно стала кліткою
з м’якою подушкою.

Свобода —
це не втеча
від усіх берегів.

Бо вода без берегів
не завжди море.

Іноді це просто повінь.

Свобода потребує меж.

Не чужих парканів.

Своїх берегів.

Тих,
які ти не переходиш
не зі страху,
а з поваги
до того,
ким ще хочеш залишитися.

Людина без меж
думає,
що стала Богом.

Насправді
вона часто стає
погодніми умовами
для чужого руйнування.

Справжня свобода
тиха.

Вона не кричить:

«Я маю право!»

Вона питає:

«А що станеться
з іншим,
коли я цим правом
скористаюся?»

Подобається

#528 в Різне
#34 в Поезія
#729 в Сучасна проза

Відредаговано: 02.07.2026