Авторський вступ

Я не знаю, чи можна навчити людину бачити себе чесно.

Можливо, ні.

Бо чесність із собою — це не навичка, не поза і не красива фраза для передмови. Це внутрішня робота без глядачів. Без оплесків. Без гарантії, що після неї стане легше.

Ця збірка не про святість.

Не про правильність.

Не про те, як треба жити, любити, вірити, прощати, мовчати чи нести світло.

Я не хочу ставати над людиною з ліхтарем і пояснювати їй, де вона заблукала. Бо сам не раз ходив темними коридорами власної душі й не завжди мав у руках щось краще за сірник.

Ці тексти — не проповіді.

Це спроба подивитися на людину без гриму.

На її добро — без цукру.

На її зло — без театральних рогів.

На любов — без права власності.

На віру — без декоративної впевненості.

На провину — без самознищення.

На біль — без бажання зробити з нього орден.

На світло — без ілюзії, що той, хто його несе, сам завжди світлий.

Я назвав цю збірку «Патерни саморефлексії», бо в кожному з нас є повторювані внутрішні візерунки. Ми знову і знову повертаємося до тих самих страхів, образ, надій, помилок, виправдань, молитов і мовчань.

Змінюються обставини.

Змінюються люди.

Змінюються роки.

А всередині часто працюють ті самі невидимі схеми.

Саморефлексія — це не самокопання.

І не розкіш для тих, кому більше нічим зайнятися.

Це спосіб не перетворитися на власну рану. Не стати ножем тільки тому, що колись тебе самого різали. Не назвати свою втому мудрістю, свою жорсткість правдою, свою образу гідністю, а свою владу любов’ю.

Ці верлібри не дають відповідей.

Цю збірку, мабуть, не варто читати всю відразу.

Не тому, що вона складна.

А тому, що деякі тексти потребують тиші після себе.

Їх краще дозувати. По одному. По кілька. Як розмову, після якої не хочеться одразу вмикати наступну. Бо саморефлексія — це не марафон і не змагання з витривалості. Це повільне входження в кімнати, де давно ніхто не прибирав, але все ще зберігається щось важливе.

Якщо якийсь текст зачепив — не поспішайте далі.

Можливо, саме в цій зупинці і почнеться справжнє читання.