Розділ 27

Телефон задзеленчав, коли Тереза саме виходила з ванної кімнати разом із Даміаном. Вона глянула на екран — Алісія. Серце миттєво стислося, немов перед бурею.

— Алісіє…

— Де ти?! — голос молодшої сестри звучав різко. — Ми приїхали з дідусем!

— Що? — Тереза відчула, як холод пробіг по спині.

— У маєтку, де ж іще! — крикнула Алісія. — І я чекаю від тебе пояснень…

Зв’язок перервався, але слова вже вгризлися у свідомість. Алісія так голосно заверещала в слухавку, що навіть Даміан це почув. Він підійшов до Терези й взяв її за лікоть:

— Їдьмо.

— Так-так, — нахмурилася Тереза. — Я зараз тільки переодягнуся.

Коли вони в’їхали на подвір’я маєтку, Тереза глибоко вдихнула. Вона розуміла, що істерика Алісії може бути пов’язана з арештом батька.

— Терезо!

Вона стряхнула головою, ніби хотіла викинути з неї всі нав’язливі думки, і, поглянувши на Даміана, кивнула. Вийшовши з машини, вони побачили, як із тераси, стискаючи кулаки, злетіла Алісія. Її обличчя розпашіле, очі блищать від сліз і люті. А позаду неї, спираючись на тростину, повільно йшов дідусь Джеремі, зморшкуватий, спокійний, але з тінню втоми в погляді.

— Як ти могла?! — Алісія підлетіла ближче, і Тереза навіть не встигла відкрити рота. — Як ти могла дозволити, щоб батька арештували?! Ти ж його любима донечка, чорт забирай!

Тереза відступила на крок і врізалася в груди Даміана. Він встиг обійняти її за плечі, і в цю мить світ ніби зупинився — лише його подих, його тепло, його руки, що стали захистом від усього, що боліло всередині.

— Це не я його туди посадила, — тихо, але твердо відповіла вона. — Тому добирай слова.

— Ти виправдовуєшся! — Алісія кричала так, що голос почав ламатися. — Ти завжди була така правильна, що…

— Досить! — Джеремі вдарив тростиною по підлозі. — Досить, Алісіє!

Але вона не зупинилась.

— А ти руйнуєш нашу родину! — зиркнула на Даміана.

Даміан хмикнув і схилив голову набік, доки мовчки спостерігаючи за істерикою Алісії.

— А ти розумієш, що говориш? — Тереза зробила крок уперед. — Ти хоча б раз замислилася, що твої слова та дії роблять боляче мені?

На терасі з’явилася Кароліна. У дорогій сукні, із бокалом червоного вина в руці, вона спостерігала сцену з ледь прихованим роздратуванням.

— Господи! — промовила вона голосно. — Досить істерики, Алісіє! І ходімо в будинок!

— Ти не втручайся! — оглянувшись, крикнула Алісія.

— Та годі, — Кароліна кинула на неї презирливий погляд. — Ти ж навіть не розумієш, про що говориш. Маленька дурепа, яка вирішила, що може когось звинувачувати, не знаючи правди.

Дідусь Джеремі тяжко зітхнув і першим рушив до дверей, спираючись на тростину.

— Годі, дівчата, — промовив дідусь. — Спокійно поговоримо всередині.

Алісія буркнула щось собі під ніс, проте прослідувала за дідусем, стискаючи телефон у руці так, ніби той міг дати їй силу.

Кароліна, ковтнувши залишки вина, глибоко вдихнула й повільно рушила всередину.

— І все ж, у цій родині завжди вміли створювати драми, — хмикнула Кароліна.

Даміан обережно торкнувся Терезиного плеча.

— Ходімо, — прошепотів він.

Тереза кивнула, глибоко вдихнула й ступила через поріг дому, який тепер здавався їй ареною.

Усередині було прохолодно. Старі стіни мовчали, лиш світло крізь великі вікна падало на підлогу золотими плямами. Алісія стояла посеред вітальні, Кароліна — біля каміну, демонстративно спокійна. Дідусь сів у крісло, спостерігаючи за всіма, як за учасниками старої вистави, яку він колись уже бачив.

— Отже, — промовила Тереза, спробувавши втримати спокій, — ми спокійно поговоримо? Чи ти будеш лише кричати, як навіжена?

Алісія кинула на неї спопеляючий погляд.

— Поговорити? Про що? Про те, що ти егоїстка? Про те, що заради свого Даміана покинула батька у скрутному становищі?

— Алісіє, добирай слова! — різко перебив Джеремі, але було запізно: слова вже вдарили, як постріл.

Тереза відчула, як Даміан міцніше стиснув її руку — єдиний стабільний дотик серед цієї бурі.

Алісія різко відвернулася, і сльози блиснули на щоках.

— Ви всі однакові, — додала. — Маніпулятори…

Джеремі важко зітхнув.

— Алісіє, це не розмова, це — моральне знущання з Терези. І твоя істерика не допоможе.

Алісія стиснула кулаки й побігла до сходів. Двері грюкнули так, що вікна задзвеніли. Тереза стояла нерухомо. Даміан обережно торкнувся її плеча, але вона не ворухнулася. Кароліна поставила бокал на камін і промовила:

— Якщо чесно, я навіть не здивована криком Алісії. Вона ніби примхлива, істерична дурепа, яка далі свого носа нічого не бачить.