Розділ 19

Даміан вийшов на балкон, відчинив вікно, і холод ранкового вітру освіжив його обличчя. Він сперся руками на перила й вдивлявся в місто: нескінченний рух машин унизу, високі будівлі, які здавалися твердинями, і мальовничий світанок, який поволі розливався золотавим сяйвом над містом. Почувши позаду кроки, чоловік оглянувся. Тереза не промовила жодного слова, просто тихо підійшла й обійняла його ззаду, пригорнувшись щокою до спини. Її руки лягли на його живіт, м’яко ковзаючи, ніби намагаючись передати свою турботу через дотик.

— Гарно тут, правда? — прошепотіла вона.

Даміан на мить заплющив очі, відчуваючи, як Тереза ніби тримає його, і вперше за довгий час дозволив собі просто бути — без боротьби, без тривоги, лише з нею.

— Я не хочу відкладати весілля, Терезо. Досить сумнівів. Я хочу, щоб це сталося якнайшвидше.

У його голосі не було звичної стриманості чи іронії. Це прозвучало чесно й навіть трохи вразливо.

Тереза завмерла на мить, відчуваючи, як серце стислося від несподіванки. Вона обійшла чоловіка, стала перед ним і підняла голову. Її руки лягли на його щоки, пальці ковзнули до лінії вилиць. Тереза м’яко поцілувала Даміана в підборіддя, ніби хотіла втамувати його тривогу власною ніжністю.

Зі сторони виглядало так, наче тендітна й невелика на зріст Тереза ховається в тіні високої постаті Даміана, але саме вона в цю мить була центром його уваги, тією, хто здатна врівноважити його силу.

Її великі очі блищали від емоцій, і вона прошепотіла:

— Ти справді цього хочеш… зараз?

Даміан нахилився ближче, торкаючись її чола своїм, і за мить накрив її руки своєю долонею.

— Уявляю тільки одне, — поцілував Терезу у скроню. — Тебе поруч. Все інше — дрібниці.

Її губи тремтіли від усмішки, хоча в очах промайнула тінь сумніву. Вона провела пальцями по його щоці й тихо промовила:

— А якщо нам не дадуть бути щасливими?

Він нахмурився й підняв її за підборіддя, змусивши подивитися прямо в очі.

— Цього разу я не дозволю нікому забрати наше щастя, — відповів він твердо, майже клятвено. — Ми вже заплатили надто високу ціну.

Тереза не відповіла. Вона просто знову пригорнулася до нього, ховаючи обличчя на його грудях.

— Місіс Корнер, — прошепотіла вона й легко усміхнулася. — Мені це подобається.

Справжнє щастя завжди існує лише в теперішньому моменті. Його не можна відкласти, купити чи гарантувати — ним можна тільки жити тут і зараз, попри страх і загрози. Іноді єдиний спосіб подолати темряву минулого та невизначеність майбутнього — це прийняти теперішнє як єдину справжню цінність, бо саме в ньому народжується щастя, якого ми так шукаємо.

День почав набирати ритму, і вже чекали робочі справи. Хоча Тереза й Даміан ще не визначилися з датою весілля, але обоє зійшлися з думкою, що цей день повинен бути лише для них, без пафосу й без незліченної кількості гостей.

Тереза переодягнулася в темні джинси й легкий светр, заплела волосся у французьку косу. Легкий макіяж завершив образ, і вона вже була готова їхати в офіс. Взувши ботфорти, оглянулася й зміряла поглядом Даміана. Він одягнув штани й заправляв ремінь, а верхній одяг ще не вдягнув. Тереза затамувала подих і ковзнула очима по його широкій спині, не стримуючи усмішки. Даміан, повернувши голову, помітив її погляд і теж усміхнувся. Підійшовши ближче, простягнув їй срібне колечко.

— Пора повернути тобі те, що допомогло мені вчасно зорієнтуватися, — промовив Даміан, дивлячись їй у вічі.

Тереза, взявши колечко, засміялась.

— Отже, твоя місія офіційно завершена?

— Ну… не зовсім, — підморгнув Даміан. — Нам ще потрібно обрати весільні обручки.

— Саме так, — усміхнулася Тереза, надягаючи срібне кільце на палець.

Вона взяла сумку й зробила кілька кроків до дверей. Уже біля виходу зупинилася, озирнулася на нього й з лукавою усмішкою додала:

— До речі, коханий, так як я скоро стану місіс Корнер, мені цікаво, коли ти познайомиш мене зі своїм братом Логаном?

— Логаном? — прижмурився Даміан і, склавши руки на грудях, наблизився до Терези. — А чого він тебе раптом так зацікавив?

— Ти серйозно? — хмикнула. — Він твій брат.

— Ну, тоді мені треба підготуватися. Провести з Логаном інструктаж, щоб він… часом не спробував фліртувати з тобою.

Тереза підморгнула, нахилилася ближче й грайливо вкусила його за нижню губу.

— Єдиний чоловік у всьому світі, який мене хвилює — це ти, милий. І запасні ключі не загубив?

— Вони завжди зі мною.         

Тереза повернулася й швидко поцілувала його, ковзаючи руками по плечах. Даміан притиснув її до себе й обхопив за талію. Відхилившись, Тереза провела долонями по його щетині й тихо прошепотіла:

— До вечора, милий.

В офісі Терезу зустрів Джонні, ледве стримуючи усмішку. Він, як завжди, намагався виглядати невимушено, але очі світилися так, ніби з його плечей зняли важку ношу.