Розділ 15

Тереза прокинулася від теплого дихання на своїй щоці. Рука Даміана охоплювала її талію, наче навіть уві сні він тримався за неї, боячись відпустити. Вона завмерла на мить, вдивляючись у його обличчя: риси, які завжди здавалися загостреними й напруженими, тепер були м’якшими, надаючи йому майже беззахисного вигляду. Тереза обережно торкнулася його волосся, провела пальцями по лінії чола й нахилилася ближче. Її губи торкнулися його повік — легкий, ледь відчутний поцілунок, ніби таємна подяка за те, що він поруч. Даміан злегка ворухнувся, але не прокинувся.

Перш ніж вислизнути з його обіймів, Тереза знову поцілувала Даміана й на цей раз у щоку. Її босі ноги торкнулися підлоги, і холод пробіг тілом, немов нагадування про реальність. Вона підійшла до шафи, взяла свій одяг і почала одягатися. Коли застібнула останній ґудзик, її погляд знову ковзнув до Даміана й вона, усміхнувшись, вийшла з кімнати. Її думки вже рвалися вперед. Усередині зріла необхідність поговорити з Алісією. Стільки недомовленостей накопичилося. Вона відчувала: далі зволікати не можна.

Сестра сиділа на східцях із чашкою кави в руках. Тереза обережно присіла поряд, намагаючись відчути той крихкий місток, що ще залишався між ними.

— Чому все так тяжко, Терезо? — тихо промовила Алісія, дивлячись у чашку.

— Я не знаю, Алі, — відповіла Тереза, торкнувшись плечем її плеча.

— Ти маєш право ображатися на мене, — голос Алісії зрадливо здригнувся.

— Так, маю, — кивнула Тереза й витримала паузу. — Утім я зараз прийшла не за цим.

— Знову будеш повчати мене? — Алісія підняла на неї очі.

— А воно тобі треба? — з м’якою усмішкою відказала Тереза, намагаючись розтопити напруження.

— Я вже не знаю, що мені треба, а що ні… — Алісія відвела погляд убік. — Однак я вирішила, що залишуся з дідусем.

— Це сміливий вчинок, — щиро промовила Тереза, поклавши руку на коліно сестрі.

— Терезо, — Алісія різко зиркнула на неї, — скажи мені, тільки відверто. Я ж помітила, які в тебе стосунки з батьком? Це все через мене?

— Ні, Алісіє. Не через тебе, — Тереза заперечно похитала головою і підняла руку, щоб показати каблучку. — Я кохаю Даміана. А батько… він проти нього. І тому я вирішила, що краще буде, якщо я поїду з міста. Однак… вони зайшли мене… причому обоє.

— Але чому батько проти твого коханого?

— Все дуже складно, Алі, — зітхнула Тереза, ніби відчуваючи вагу кожного слова. — Батько… він зраджував матері, так само, як і зараз зраджує Кароліні. І він… незаконним шляхом забрав дещо в Корнерів.

— Бізнес. Влада. Манія величі. Бажання отримати більше. І я, якщо чесно, не здивована, що батько зраджував матері, — пробурмотіла Алісія з гіркотою, відхилившись назад.

— Я не хочу, щоб між нами залишилися натягнуті стосунки, — Тереза нахилилася ближче. — Однак і ти, Алісіє, вже повинна навчитися відповідати за свої дії.

Алісія хмикнула й ковтнула каву, наче намагаючись приховати емоції.

— Те ж саме говорить мені й Ноа, — її голос прозвучав різкіше, але в кутиках вуст промайнула усмішка. — Уявляєш, він називає мене розбещеним міським дівчам і постійно повчає мене. Однак такого ж віку, як і я…

— Ооо, значить Ноа, — лукаво усміхнулася Тереза.

Алісія миттєво відвернулася, і щоки її зрадницьки почервоніли.

— А я хочу йому довести, що я не така, — швидко промовила вона, стискаючи чашку в руках. — Однак постійно щось погане роблю.

— Принаймні почни думати перед тим, як робиш дурниці. Бо схоже, ти насолоджуєшся тим, що потім усі мають розгрібати наслідки.

Алісія скривилася, і Тереза замовкла.

— Ти говориш так, ніби сама ніколи не помилялася! — різко кинула Алісія, її голос зірвався. — Ти завжди правильна, завжди краща. А я? Я завжди лишаюся тінню, яку зручно критикувати!

Її очі блищали сльозами, вона стиснула чашку так, що аж задзвеніла порцеляна.  Тереза мовчала кілька секунд, витримуючи цей вибух, і лише тоді без слів простягнула руку, обійняла сестру за плечі й притягнула ближче. У цей момент на ґанку з’явився дідусь. Він постояв, спостерігаючи за ними з лагідною усмішкою, а тоді кашлянув:

— Дівчата, годі шепотітися. Сніданок на столі, а Джеймс уже бурчить, що все холоне.

Сніданок видався напруженим ще з першого ковтка кави.

— Терезо, ти знову одягла цю каблучку? — промовив Джеймс голосом, сповненим тихої іронії, ніби принижував її одним лише тоном.

Тереза лише мовчки ковтнула, стискаючи губи, а Даміан закотив очі, ледве стримуючи роздратування. Його рука ледь стиснула чашку.

— Ти що, Джеймсе, думаєш, що весь світ крутиться навколо тебе? — тихо промовила Кароліна, але навіть у цьому шепоті відчувалася лють.

— А що? — Джеймс нахилився вперед, погляд загострився, як у хижака. — Я лише питаю. У нас же правила…

— Правила? — Кароліна вже не витримала, голос її піднявся, руки розвелися в розпачі. — Твої правила — це лише твоє бажання контролювати все! — вона вигукнула, так що аж виделки затремтіли.

Алісія зітхнула, нахилившись до чашки з кавою, намагаючись сховати напруження. Дідусь обвів Джеймса поглядом, ледве стримуючи обурення. Його рука тримала ложку так, ніби готова була кинути її на стіл у знак протесту, але він мовчав, стримуючи гнів, що його переповнював. Даміан стиснув вуста й прокрутив пальцями край чашки, ледве стримуючи себе, щоб не врізати Моргану перед усіма.