Розділ 8

— Теє, де Тереза?

Даміан сів навпроти неї. Логан, навпаки, вмостився збоку, ближче, ніж треба, неначе старий приятель.

— Я не знаю, про що ти, — знизала плечима Теона.

Даміан нахилився вперед, його обличчя потемніло від стриманого гніву.

— Ти чудово про все розумієш. Де вона?

— Не лякай дівчину, Даміане, — хмикнув Логан, і Теона мигцем поглянула на нього. — Вона ж може розгубитися… і ти тоді нічого не дізнаєшся.

Він щиро усміхнувся, але Тея відчула, як від його пильного погляду по тілу пробігли мурахи.

— Хоча мушу визнати: розгубленою вона виглядає ще привабливішою,  — додав Логан. 

Теона зціпила зуби, вчепилася пальцями в підлокітник, щоб не кинути чашку в чоловіка.

— Я не зобов’язана відповідати на ваші запитання.

— Зобов’язана. Бо інакше опинишся там, де й ті, хто вирішив мовчати, — занадто грубо промовив Даміан.

Вона зітхнула, відвернувшись, ніби хотіла сховати слабкість.
Логан нахилив голову, вивчаючи її, як ювелір — дорогоцінний камінь перед тим, як вирішити, чи вартий він оправи.

— Може, вона просто не довіряє нам? —  Логан мигцем поглянув на Даміана. Схиливши голову, перевів погляд на Теону. — Люди мовчать, бо чекають бодай краплі поваги. Ти ж не любиш, коли на тебе кричать, правда?

— Повага? Від вас? — фиркнула Тея й поглянула на Логана. — Один грає ката, інший — спокусника. Ви й справді думаєте, що я поведусь?

Даміан зітхнув і схрестив руки на грудях.

— Теє, пробач за мій тон. Але я мушу знайти Терезу.

Логан підсунувся ближче. Його голос став тихішим, майже грайливим:

— Подумай добре, красуне. Якщо він почне тиснути — буде боляче. А я можу зробити так, щоб було… приємніше. Варто лише натякнути.

— Я не така, кого можна зламати кількома загрозами чи лестивими словами.

Її слова ніби різонули повітря, і навіть Логан на мить замовк.

— І навіть якби я знала, де Тереза, — додала вона тихіше,— чому я повинна це розповідати вам?

Логан нахилився ближче, його голос став ніжнішим, майже фліртуючим — та в ньому все одно відчувалася загроза:

— Можливо, ти зрештою будеш гарною дівчинкою? І не станеш витрачати наш дорогоцінний час.

Теона відсахнулася, ледве стримуючи бажання вдарити його.

— Добре, — зітхнув Даміан. — Тепер я знаю, що ти знаєш. І ми поговоримо ще раз… детальніше.

Логан спостерігав за нею. Напруга на її обличчі, тремтіння пальців, блиск у погляді — усе це чомусь його зачаровувало.

— Ти справді вмієш тримати себе, — тихо промовив Логан. — Мало хто зміг би так спокійно вистояти.

— А ти що? — Теона зиркнула на нього й посміхнулася куточком губ. — Підтримуєш гру Даміана чи просто насолоджуєшся виставою?

— Можливо, і те, й інше, — усміхнувся Логан. — Але знаєш… легше сприймати небезпеку, коли поруч є хтось, хто вміє постояти за себе.

Теона ледь усміхнулася.                                                                

— Ти небезпечний, — прошепотіла. — Небезпечний підлабузник.

Даміан не стримався й закотив очі. Ці двоє доведуть його зараз до істерики. Напруга змішалася з легкою іскрою взаємного флірту, і на мить світ навколо Теони та Логана ніби перестав існувати, залишивши лише їхню гру флірту й спротиву.

Теона, глибоко вдихнувши, задерла підборіддя й поглянула на Даміана:

— Можливо, це не моя справа, але я все одно скажу! Тереза кохає тебе, Даміане! І, можливо, вона втекла не від тебе. І навіть не від своїх почуттів. А втекла від цього хаосу, який її оточує. Так що не розбий їй серце ще раз. А то я особисто тебе… придушу!

Даміан на мить завмер, його погляд зустрівся з поглядом брата.
Логан ледве стримуючи усмішку, промовив:

— Яка грізна, кудрява!

— Гей, красунчику, — Теона схилила голову набік, глянувши на Логана, — коли тобі розіб’ють серце і я випадково про це дізнаюся… я нап’юся від щастя!

Логан усміхнувся, ніби це була весела провокація, і поклав руку на груди:

— О, ти вже мені розбиваєш серце.

Даміан всім виглядом показував холодну стриманість, але в думках відлунювала легка напруга — він помітив, як слова Теони б’ють прямо в центр його турботи про Терезу. Він зосереджено дивився на неї, намагаючись відловити навіть найменший натяк, коли вона, нарешті, ненав’язливо додала:

— До речі… та людина, куди могла поїхати Тереза, відома мені. І тобі також.

Даміан задумався, важко ковтаючи повітря, розуміючи, що ключ до її місцезнаходження виявився близьким. Тим часом Логан не відводив очей від Теони, спостерігаючи за кожним її рухом, за непомітними жестами, які робили її ще більш магнетичною в його погляді. Між ними зависло коротке, але щільне мовчання, сповнене й флірту, і небезпеки, і легкого виклику.