66

Почула важке зітхання та згадку про Кіріана. Дуже швидко ці турботи, замінили розпусні думки зі мною у головній ролі. Без слів зрозуміла все, чого бажав коханий, опинилася у його палких обіймах і ми піддалися пристрасті яка здається заповнила кожну клітинку тіла.

Через деякий час ми обоє лежали на ліжку й приводили свої емоції та думки до ладу. Кіроса знову турбував Кіріан. Не витримавши, я поцікавилася:

- Що такого зробив твій брат, що ти роздумовуєш над його вбивством?

Він поцілував мене у лоб і розповів про зустріч з ним. При цьому я відчувала як йому боляче, власний брат став ворогом. З жахом подумала, що могло статися з нами, якби лікар не повірив і не повідомив про мене. Невже Кірос погодився б на пропозицію Кіріана? А якщо ні? Я б завжди жила в подобі нарпа у тому жахливому місці. При згадці про в’язницю по спині пробігся морозець. Коханий підвівся та, піднімаючи одяг з підлоги, почав одягатися:

- Сьогодні я особисто відвідаю ту в’язницю та покараю винних. Нарпи житимуть у камерах з усіма умовами. Відпустити їх на волю я не можу.

Поглядом почала шукати свій одяг, але так нічого й не помітивши, зрозуміла - доведеться робити покупки. Гроші які я отримала як зарплату на посаді охоронця у мене ще були, а просити свого чоловіка придбати мені хоча б щось не хотілося. Ця залежність від нього дратувала, але нічого не могла вдіяти. Поки він не проник повністю у мої думки, вирішила поставити його перед фактом:

- Я піду з тобою. Тепер це стосується мене, тож хочу побачити нові умови нарпів.

Таке не сподобалося коханому. Він вважав, що я на нього негативно впливаю, роблю його добрішим. Але невже такий вплив це погано? Кірос підійшов та сів на ліжко:

- Крихітко, мені доведеться бути жорстоким. Не хочу, щоб ти бачила на що я здатний, але саме завдяки своїй суворості уже тридцять років забезпечую мир у країні. Досі пам’ятаю два повстання фанатиків проти мене, які вважали, що нарпи мають право жити серед нас. Тоді пролилося багато крові, не хочу повторення. І до того ж тобі не просто буде там перебувати, адже твої спогади про в’язницю ще надто свіжі.

- Але я наполягаю. Яким би жорстоким ти не був, це не змінить мого кохання до тебе. Ти не можеш зачинити мене в палаці під цілодобовою охороною. 

Коханий зрозумів – сперечатися зі мною марно. Він подумав я допоможу викрити обман, адже сама бачила все на власні очі. Його мало хвилювало життя нарпів, більше переймався тим, що за його спиною займалися контрабандою та ще й у такий спосіб. Подумки погодившись зі мною, він допоміг мені підвестися з ліжка та повів до розкішної гардеробної яка вщент була заповнена одягом.

З одного боку на вішаках охайно висіли сукні, з іншого – блузки, футболки та штани. Для взуття виділена окрема частина кімнати. Сумки, капелюшки, аксесуари, верхній одяг та легкі шапки теж були тут. Здавалося я потрапила до магазину. Надіюся це не речі які встигла придбати для себе Нефтіс. Зловивши образливого погляду свого чоловіка, він насупивши брови заспокоїв:

- Не її. Я надто ревнивий, щоб дозволяти тобі з`являтися у такому відвертому одязі. І до того ж у вас різні розміри. Цей гардероб тобі підібрали стилісти. Якщо щось не сподобається – викинеш. Вони готують декілька варіантів сукні на представлення, обереш ту, яка найбільше припаде до душі. Як ти розумієш учора святкування не відбулося, тож чекатимемо ще тиждень. У наступну неділю влаштуємо наше свято і до того часу тобі потрібно хоч трохи навчитися користуватися своїми силами, а найголовніше – захищатися. Впевнений - Кіріан вигадає якийсь підступ.

Приголомшена побаченим, стояла біля розсувних дверей так і не наважуючись пройти далі. І коли Кірос це все встиг? Перехопила його задоволену посмішку та думку: «У мене багато помічників». Потягнулася на пальцях ніг та поцілувала коханого у щічку:

- Дякую! Вранці я чула одночасно думки Касандри й твої, важко було щось розібрати. Як ти з цим справляєшся?

- Потрібно концентруватися на людині, думки якої бажаєш почути, тоді решта голосів для тебе буде недоступна. При повному бажанні можна взагалі не читати чужих думок, просто не застосувати цю силу.

- Брехун! – насмішкувато вибухнула гнівом я, та легенько вдарила рукою в його мужні груди. – Раніше ти стверджував, що не можеш не чути моїх думок, переконував, що це від тебе не залежить.

Він дзвінко розсміявся та пригорнув у своїх обіймах, від яких тілом забігали мурашки:

- Повинен же якось завойовувати тебе, хоч і розумів, що стосунки між нами неможливі, вважав - ти дружина Джораха. Нестерпні мрії про загадкову крихітку з іншого світу переслідували й з кожним днем ставали все нав`язливішими. Мені подобалися твої думки, особливо коли вони були про мене, – Кірос нахилився та ніжно поцілував мої вуста, а потім різко відійшов. – Одягайся, якщо ти перебуватимеш у такому вигляді, то ми ризикуємо взагалі сьогодні зі спальні не вийти. Пришлю до тебе Джену, вона допоможе підібрати відповідний одяг, зробить зачіску, макіяж та інші жіночі штучки. Нехай Кассандра чи Лукас завжди будуть поруч, ти ж не проти?

Я винувато опустила голову і швидко накинула на себе легкий халат, який висів біля дверей. Це запитання було лише формальним, почула – мій чоловік уже все вирішив, не залишить мене без охорони, принаймні поки не навчуся застосовувати свої сили. Я не протестувала, лише тугіше зав’язала халат і зовсім скоро з`явилася Кассандра та Джена.