62

Каміння мене ледь зачепило, серйозних травм не було і великого болю не відчувала. Проте моя права нога здається почала трохи кровоточити, оскільки відчувала вологу та пульсуючий біль у тому місці. Підбігли охоронці та розвернули мене на спину. Доведеться використати весь свій акторський талант, іншого шансу не буде і я заплющила очі. Один з охоронців поцікавився:

- Воно здохло?

- Ні, – відчула як теплі руки намацали мій пульс, – доведеться до лікаря тягти. Після того як оклигає треба подвійне покарання застосувати, сама ж підбігла до вибухівки.

- Ну її, може краще пристрелити?  - почула шурхіт короба, наче вийняли пістолета. Змусила себе й далі непорушно лежати, як зрозуміють, що я прикидаюся, то отримаю не один удар дубинкою. На щастя почувся третій голос:

- Ага, потім ще звіти писати. Потягнімо до лікаря.

Мене схопили за руки й поволочили вузькими коридорами шахти. На своїй спині та ногах відчувала кожний камінчик який боляче дряпав шкіру. Одному з них це швидко набридло і почула як наглядач наказав:

- Дай сюди воду.

Холодна рідина потекла по обличчю. Більше вдавати непритомну не могла і мої очі розплющилися. Ми все ще були у шахті. Перед мною постав русявий чоловік з бородою на обличчі. Одразу нагадав мені коханого, у нього теж борідка подібна, тільки менша:

- Йти можеш?

Я кивнула і повільно підвелася. Несподівано мої ноги похитнулися, а в голові запаморочилося. Щоб не впасти стрималася за стіну. Охоронець, що стояв збоку гнівно буркнув:

-Досить прикидатися, йди продовжуй роботу.

Цього разу я не прикидалася, мені справді стало зле. Було важко дихати через задуху, в голові продовжувало паморочитися, а серце скажено калатало. Хриплим голосом тихо промовила:

- Я не прикидаюся, мені не добре.

- Ведемо до лікаря, хай він визначить. Якщо прикидається, то покарання буде потрійне. 

Невпевненими кроками йшла вузькою шахтою. За руки притримували два охоронці й робили це як мені здалося з огидою. Один з них не розумів:

- І чому від цих нарпів постійно так тхне?

Не витримала й огризнулася:

- Можливо тому, що ніде помитися. І перебування у тих умовах поруч з туалетом не сприяє покращенню аромату тіла.

- Можна подумати, якби у вас були умови, ви б ними користувалися.

Краєм ока побачила як охоронець хіхікнув. Цікаво, що його так розсмішило? Ми вийшли на поверхню і ковток свіжого повітря наповнив мої легені. Одразу полегшало, але цього показувати не стала. Мене відвели до будівлі й недалеко від входу знаходилася медична частина.

На перший погляд, все було охайне і чисте, білі стіни, дбайливо складені лікарські інструменти, а в шафі з різними пляшечками та флакончиками  теж панував ідеальний порядок. Складалося враження, що тут працює справжній педант, навіть книги розставлені за кольорами. Довгов`язий світловолосий чоловік сидів за столом та уважно розглядав щось у мікроскоп. На ньому був одягнутий білий комплект одягу, який складався зі штанів та легкої кофти й це наштовхувало на думку, що саме він і є лікарем. Помітивши нашу присутність, він неохоче відірвався від свого напевно цікавого заняття:

- Що сталося?

- На нарпа впала грудка каміння, втратив свідомість, тепер кульгає. Думаю, що прикидається, але ти перевір, щоб ми придумали йому гідне покарання.

Те, як наглядач це озвучив мені не сподобалося. Він уже був впевнений у моїй винуватості. Лікар підвівся з-за столу і розпорядився, щоб я лягла на канапу. Після твердої підлоги та майже цілого дня праці це здавалося блаженством. Одразу з`явилися голографічні дуги, які огорнули моє тіло. Зрозуміла, якщо зараз не попрошу, то більше такого шансу не буде. Набравшись сміливості, мовила:

- Повідомте вашому імператору, що я знаю де його дружина і скажу, якщо він зустрінеться зі мною особисто.

Охоронець не витримав:

- Знову ти за своє, замовкни. Бачу вже видужала, тож можемо повертатися до шахти.

Поглянула жалісливим поглядом на лікаря. Відчула легке поколювання у палець, здається щойно у мене взяли аналіз крові. Той уважно вивчав показники, які відбивалися на екрані. Схоже, щось його здивувало і він звернувся до наглядачів:

- Можете покинути приміщення, мені потрібно здійснити більш інтимний огляд.

Який ще інтимний огляд? Я на таке не погоджуюся. Хоч і зараз мою вигляд нарпа, та все одно соромлюся. Сподіваюся це він сказав тільки для того, щоб спекатися охоронців. Ті запротестували, але лікар переконав їх, що у разі мого нападу зможе себе захистити. Нарешті ми залишилися удвох і я з надією продовжила:

- Ви ж бачите, що я не зовсім нарп?

Він з цікавістю перевів на мене погляд, одним рухом рукою забрав усі голографічні дуги, що огортали моє тіло. Подав долоню та допоміг сісти:

- Бачу. Може розкажете, хто ви насправді?

Лікар приємно здивував. Він проявив повагу та тактовність у спілкування зі мною, хоч я і мала вигляд нарпа. Таке спостерігала тут уперше, зазвичай наглядачі зневажають та принижують цих істот.