55

Доки вона знову мене не образила, я, важкими олов’яними ногами, вибігла з кімнати. Мої очі наповнилися слізьми через які коридор здавався розмитим. Одразу зачинилася у своїх тимчасових покоях. Притиснулася спиною до дверей, віддихуючись повільно приходила до тями. Не хотілося вірити, що Кірос так вчинив зі мною, він не такий. Невже я зовсім його не знаю? Не залишуся тут більше ні секунди. Добре, що у кімнаті був портометр і я змогла швидко відкрити портал та опинитися у квартирі Лукаса. Барсік встиг переправитися разом зі мною.

Квартира була порожньою. Мене душили почуття, потрібно було виговоритися і запитати поради. Зв`язалася по зв`язкофону з Кассандрою. Почувся веселий голос:

- Привіт! Ми обстежуємо купол. А ти як?

Ох, якби вона знала як мені погано. Я тремтячим голосом видавила з себе:

- Я у вашій квартирі. Можеш прийти? Мені треба стільки всього розповісти.

Почувши мої схлипування, дівчина одразу погодилася і через кілька хвилин з`явилася з Лукасом перед мною. За той час, що її не було, Барсік переконував, що щось тут не те, не сходяться слова Нефтіс з фактами. Трохи заспокоївшись, зрозуміла, що справді багато невідповідностей. Побачивши моє заплакане обличчя, Кассандра занепокоєно поцікавилася, що трапилося. Покосившись на Лукаса, я запитала:

- Ми можемо поговорити удвох? – не могла таке розповідати при Лукасу, хоч він і так, мабуть, дізнається. На мій подив чоловік без зайвих запитань повідомив, що буде у себе у кімнаті та залишив нас наодинці. Кассандра обійняла мене і я ще більше розридалася. Терпляче вислухала мій монолог, у якому розповіла події двох останніх днів. Не стримуючи емоцій, я поцікавилася:

- Я дурепа так? Не треба було довіряти Кіросу.

Здивована та шокована не менше за мене, вона все ж поділилася своїми думками:

- Ніколи не чула, щоб руни можна було підробити. І Кірос так би не вчинив, така поведінка не в його стилі. Він довго чекав на свою дружину, не зрадив би її будь нею ти, Нефтіс чи хтось інший.

- Але Кірос або Джорах таки підробили руни, – я відкинулася на спинку дивана й опустила голову на руки, – нічого не розумію, все здається таким заплутаним.

Не вірилося, що слова коханого, його вчинки, палкі поцілунки виявилися фальшем. Навіщо тоді казати те все Вазилісу й взагалі знайомити зі своїми батьками? Згадалися слова Джораха, невже він брехав під дією сироватки правди? Але навіщо? А можливо ніякої сироватки не було? Не могла тверезо думати. Наші безрезультатні припущення перервав яскравий портал, що виник посеред кімнати. Якщо це Фулвіан, то не роздумуючи повернуся додому. Треба було скористатися його пропозицією, але Кірос тоді мене майже викрав. Яким ж було моє розчарування коли побачила знайомий силует.

Кірос

Зайшовши до своєї кімнати, в думках був з Адріаною. Все ж таки пощастило, що моєю дружиною виявилася саме вона - красива, розумна, найкраща. Таку варто було стільки років чекати. З подивом побачив Нефтіс, яка сиділа на краю ліжка в дуже короткій сукні та розмахувала ногами. Помітивши мене, вона підвелася:

- Доброго ранку, коханий! Я прийшла вибачитися за вчорашнє, хвилювання і все таке, – хотів гаркнути на неї, не розумів, як вона опинилася у моїх покоях. Дівчина поспішно взяла мене за руки й продовжувала говорити, - сядь зі мною, я дещо розповім.

Не знаю чому виконав це прохання, все ще мовчки спостерігаючи за її діями. Нефтіс почала говорити і її голос заколисував:

- Оскільки я твоя дружина, ти маєш кохати мене. Ти кохаєш мене. У тебе немає почуттів до Адріани, хоча ні є, ти її ненавидиш. Представлення проведеш зі мною, я імператриця, найкраща для тебе дружина. Ти слухатимешся і беззаперечно робитимеш все як звелю. Я найрозумніша, поганого не пораджу. Скажи, ти зрозумів мене?

З усіма її словами погоджувався. Не міг аналізувати, але ж Нефтіс розумна, поганого не зробить, вона імператриця. Тож тільки промовив тихе «так». Далі вона наказала:

- Поцілуй мої вуста, перевіримо ступінь відчуття ваших рун.

Слухняно припав своїми губами до неї. Серце нестримно калатало, а руна над ним сильно пекла. І чому вона пече, цілую ж свою дружину? Відчинилися двері, почувся жіночий голос, слів я не міг розібрати. Усе відбувалося наче в тумані, не міг відірвати очей від Нефтіс. Голоси звучали десь далеко, приглушено, на задньому фоні. Не розумів що відбувається, але відчував – щось не правильно. Коли кохана дружина звернулася до мене, то наказала сказати, що це правда. Не задумуючись повторив її слова, вона ж поганого не порадить.

Хвиля емоцій Адріани огорнула мене. У голові стався ніби вибух і усвідомив, що щойно трапилося. Нефтіс, застосувала магію на мені, і вона подіяла. Але як? Я ж не сприймаю чужі чари. Адріана! Наче відлунням прозвучали сказані слова Нефтіс, її нахабна брехня та образи. Бідна моя крихітка, невже повірила. Схоже свідомість повернулася до мене і я знищив залишки магії, що впливала на мій розум. Не знаю яке бажання було більшим – побігти за Адріаною, чи вбити цю зміюку, яка спробувала маніпулювати мною. З ненавистю кинувся до Нефтіс та притис до ліжка. Однією рукою тримав її руки, а іншою схопив за горло:

- Яке закляття ти застосувала на мені? – трохи послабив хватку, щоб могла відповісти. Вона нахабно брехала:

- Ніяке.

Сильніше стиснув її шию, злість наповнила моє тіло, здавалося ще трохи й задушу гадюку. Змусив себе прибрати руку від її горла, вона закашлялася: