49

Цей день чим далі продовжувався, тим погіршувався. Що може бути гірше ніж закохатися  у власну родичку? Матір`ю, донькою і дружиною мені вона точно не була.  Залишається лише сестра, що теж сумнівно. Думки про інцест не подобалися, та знаю, що без Адріани не житиму. Вона потрібна мені як ковток повітря. Поки я замислився, Аверьян продовжив:

- За годину зілля буде готове, тож знатимемо чи застосували на Вас приворот. Пропоную перевірити і дівчину, і Вас. Можемо зробити тест на кровну спорідненість, знатимемо хто Ви одне одному.

- Це було б чудово, – хрипло відізвався я. Нарешті позбудуся усіх сумнівів. – Ми прийдемо після вечері до вашого кабінету.

Чоловік схвально похитав головою та вийшов з кімнати. Я одразу викликав Естер, цікаво цим займаються мої жінки. Вона прозвітувала:

- Обидві готові до вечері. З Нефтіс плідно попрацювали, заповнили їй гардероб, придбали все, що хотіла Ваша дружина, а бажала вона багато. Намагалися пояснити як має виглядати імператриця та не купувати відверті сукні, які так їй сподобалися. Нефтіс дуже прискіплива, нахабно поводиться, служниця через неї лила сльози, – це мене дуже засмутило, не такою уявляв свою дружину. Попереду непроста розмова, доведеться пояснити їй, як має поводитися імператриця. Але насправді хвилювався через іншу жінку:

- Як Адріана себе проявила?

- О, вона навпаки занадто сором’язлива. Замовили лише три сукні й дві пари туфель, більше не захотіла. Бажала побачитися з подругою, але я не знала чи їй можна, тому відмовила. Переймається знайомством з вашими батьками, цікавилася як себе з ними поводити. Здалася щирою і занадто простою для імператриці.

Здивувало, що Естер приміряє на Адріану роль володарки. Зосередився на її думках, хотів зрозуміти звідки такі висновки. Насправді вона помітила моє особливе ставлення до дівчини, як я лютував і хвилювався коли її викрали, як радів коли крихітка знайшлася. Естер припускає, що у мене з`явилася симпатія до Адріани, а холодна поведінка з Нефтіс тільки підтверджує її здогади. Дівчина сіла на стілець та поцікавилася:

- Я можу дещо запитати не як асистент, а як сестра? – я кивнув головою, – чому насправді Адріана тут? Раніше Ви ніколи не приводили жінку в палац, а тим більше не селили її поруч зі своїми покоями.

- А ти сама як вважаєш?

Естер була прониклива й уміла зберігати таємниці, але вагався чи розповідати їй про стосунки з крихіткою. Вона нервово поправила локон волосся, який випав з її високо закладеної зачіски:

- Припускаю, Ви колишні коханці, а з появою руни це стало неможливим. Але все одно не можу збагнути, чому дівчина тут знаходиться.

Я усміхнувся. Естер була близькою до правди. Вирішив їй зізнатися і тоді вона краще розумітиме важливість Адріани:

- Не колишні. І на жаль не коханці, проте її кохаю.

Таким зізнанням ошелешив свою асистентку:

- Але це не можливо, у Вас є дружина.

- Як бачиш можливо. Після вечері перевіримо чи це не любовне закляття.

- На Вас не діють закляття, – нагадала Естер, ніби я й сам цього не знаю. Підвівся з стільця, дівчина зробила те саме:

- Тому і не вірю у це, але щоб більше ні в кого не виникали сумніви, все одно перевіримо. Проконтролюй підготовку до вечері та можеш бути вільна. Відпочинь, ти добре попрацювала.

Естер кивнула й попрощалася. Я попрямував до покоїв Нефтіс. Впевнено відчинив двері й побачив її, сиділа на кріслі біля дзеркала й напевно не побачивши мене, гаркнула:

- Тебе стукати не вчили? Як заходиш до імператриці?

Неспішно розвернулася й одразу усміхнулася. Не звик, щоб до мене зверталися у такому тоні, тому швидко гнівно буркнув:

- Мій палац, ходжу де хочу і мені не потрібно стукати.

Вона одразу підвелася, розгубилася. Подумки вилаяла себе, що не помітила мене. Нервово розгладила уявні складки на своїй облягаючій синій сукні з пристойним декольте та довжиною. Розставивши руки, наче для обіймів, кинулася мені на шию та поцілувала у щоку:

- Я думала це твої слуги, зовсім не навчені манер. Поводяться так, наче перед ними не імператриця, а вулична дівка.

- Як ти себе подаєш, так тебе і сприймають. Імператриця не поводиться вульгарно, не принижує слуг, не одягає відверті сукні, перша не лізе цілуватися.

Про останнє я збрехав, але Нефтіс про це знати не обов’язково. Треба ж убезпечити себе від її поцілунків, які мені зовсім не подобалися. Вона опустила очі до низу і граючись з ґудзиками моєї сорочки, виправдовувалася:

- Від тебе ніжностей не дочекаєшся, змушена цілувати перша.

Добре, хоч решту моїх слів не заперечує. Потягнулася до моїх вуст і доторкнулася до них губами. Швидко відсторонився. Вирішив дати її настанову, бо якщо вона щось подібне зробить під час вечері, то боюся реакції Адріани:

- А ти не цілуй і побачиш мою ініціативу. Не люблю нав’язливих жінок, подобаються недоступні.

- Пізно в недоступність грати, ми одружені.

Я і сам розумів як дивно це звучить з моїх вуст, проте зізнаватися у коханні  до іншої жінки, був не готовий. Щоб не стояти поруч з нею, повільно підійшов до вікна: