46

- Дуже подобаєшся. У нас все життя попереду, тож хай все буде правильно.

Не зізнаватися ж їй, що маю почуття до іншої, які надіюся завтра вже зникнуть. Нефтіс грайливо обійняла мене за шию:

- Ну хоч на поцілунок я заслуговую?

Не міг знайти причини, щоб їй відмовити. І розпусні думки Адріани які я почув, навіть на відстані на це наштовхували. Зрештою поцілунок - найкращий спосіб перевірити сумісність рун. Ледь посміхнувшись, я обійняв дружину за талію та поцілував. Моя руна одразу почала пекти. Мабуть, це і був той нестерпний пекучий біль про який всі говорили. Але якщо вона справді моя дружина, то його не повинно бути.

Остаточно спантеличений цією подією, роз`єднав наші вуста. Схоже Нефтіс руна не доставляла дискомфорту. Нічого не відчувши, вона лише розчарувалася цим не довгим поцілунком. Не гаючи часу, відкрив портал та попрощався з нею, залишивши її стояти біля дверей своїх покоїв. Перемістившись до Адріани, побачив стурбований погляд. Дівчина хутко підвелася і постала перед мною у досить закритій, але короткій нічній сорочці. Здивувалася, не чекала мене побачити. Я й сам здивувався своїм приходом, вирішив, що не буду навідуватися доки не вип`ю зілля. Замість того, щоб піддатися бажанню та пригорнути її у своїх обіймах, я єхидно зазначив:

- Крихітко, я й сам знаю, що робити зі своєю дружиною, твої підказки мені не потрібні.

Вона трохи засоромилася  та з докором мовила:

- Ти знову чув мої думки? Я не хотіла, щоб так вийшло.

- Чув і вони неабияк відволікають.

Наблизився до дівчини й змовчав про те, що все те що вона уявляла, хотів робити лише з нею. Дівчина розлючено буркнула:

- Вибач, що мої думки тебе відволікають від твоєї дружини. Ти тому прийшов, сказати, щоб я не відволікала?

Її образа відчувалася. Зацікавило як відреагує руна на поцілунок з нею. Я швидко притягнув дівчину в свої обійми й мовив прямо в її вуста:

- Ні, я прийшов, щоб щось перевірити.

Поки вона не встигла заперечити, адже чув її обурені думки, поцілував у такі бажані солодкі губи. Спочатку вона не мала наміру відповідати, спробувала відхилитися, але я притиснув дівчину сильніше до себе і зрештою здалася під моїм натиском. Руна не боліла, складалося таке враження наче Адріана і є моя дружина. Остаточно заплутався. Її вуста хотілося цілувати нескінченно і поки ще міг себе контролювати, припинив поцілунок та зробив крок назад. Дихання дівчини пришвидшилося, бачив як рухається її грудна клітка та розширилися зіниці. В її думках панувало повне нерозуміння:

- Що ти перевіряв? 

Вигадав цю причину більше для себе, насправді бажав просто її цілувати, але озвучувати таке не міг. Щоб уникнути відповіді та подальших запитань крихітки, вирішив піти:

- Чиї вуста смачніші. Вітаю, ти в лідерах!

Поспішно відкрив портал та зник. Не знаю що на мене найшло, я ж образив її. Проте може для нашої ситуації це на краще. Вже завтра ми вип`ємо зілля і забудемо одне про одного. Розлючення Адріани ще довго чув у своїй голові. Вона зверталася до мене, просила поговорити, але я вирішив зберігати мовчання. Сказати правду їй поки що не міг, так само як і зізнатися у своїх почуттях, не знав чи вони справжні. Почув сигнал на зв`язкофоні, схоже Крихітка навчилася ним користуватися. Завагавшись, все ж зміг перебороти себе і не відповів на її дзвінок.

Почувався покидьком, власне так і вважала Адріана. Щоб якось заспокоїти її, написав повідомлення: «Крихітко, потерпи до завтра, ввечері тобі все розповім». Вона залишалася розлюченою, але її думок більше не чув.

Адріана

Прокинувшись, почувалася розбитою. Ранок як завжди почала з ванни, але гарного настрою не було. Кірос вчора добряче його попсував. Якщо вже знайшов свою дружину, то з нею і залишався б, але ні, йому потрібно перевірити хто з нас краще цілується. Такого нахабства я не очікувала. Знаючи про мої почуття, знаючи як мені важко змиритися з його втратою, він поводиться як справжній козел. Після того як без краплі докору мене ігнорував вирішила більше з ним не спілкуватися. Навіть Барсік зазначив, що така поведінка не заслуговує на прощення.

Вже одягнута та причесана зібралася йти на кухню як несподівано посеред кімнати виник портал з якого вийшов Фулвіан. Насторожено зробила крок назад. Невже знову викрадатиме мене? Зараз це не актуально, у Кіроса є дружина  і кристала вже не виміняє. Нарп приязно розкрив лапи, ніби відкрив їх для обіймів:

- Адріано, люба, минулого разу ти пішла не попрощалася. А я завжди виконую свої обіцянки на відміну від декого. Тепер ти сама переконалася у правдивості моїх слів. Як тільки з`явилася дружина Кіроса, ти йому стала не потрібною. Він тебе використовував.

- І ти прийшов, щоб мені це розповісти? – гаркнула я. Бачити Фулвіана не бажала, а тим більше вислуховувати такі коментарі. Він склав руки докупи й впевнено заявив:

- Ні, я прийшов виконати свою обіцянку. Я ж мав намір відкрити портал туди, куди забажає твоя душа. Ти ж ще хочеш повернутися додому?

Не вірилося у його благородство. Він же може мене будь-куди закинути, немає гарантій, що то буде мій дім. Помітивши мій скептично налаштований настрій, нарп змахнув рукою і я побачила в порталі кухню батьків, а вони самі сиділи за столом. Так хотілося опинитися поруч, обійняти, відчути себе потрібною. Фулвіан грався моїми почуттями: