35

Нарп зміряла мене поглядом, усім своїм виглядом демонструючи небажання розкривати інтригу. Витримавши драматичну паузу, все ж загадково мовила:

- А що підказує тобі серце?

Вона напевно знущається. Серце підказує, що ця псевдо провидиця – шахрайка. От чому просто не сказати ім`я і не створювати шаради? Напевно сама не знає. Намагаючись зберігати спокій та не образити її, наполягала на своєму:

- Я хочу почути твою версію.

Трохи помовчавши, нарешті промовила заповітне ім`я:

- Джорах. Він твій суджений.

Сказавши це, вона різко розвернулася та залишила мене саму. Не те щоб я вірила у її передбачення, але чути таке було не приємно. Невже доля пожартувала та обрала мені в супутники життя нелюба? Ні, я сама створю собі життєвий шлях, якщо не судилося розділити його з Кіросом, то і з Джорахом також не буду, вже краще повернутися додому. Згадалися ті почуття, що вирували у мені як вперше зустрілася з Джорахом. І де вони поділися? Бентежне нестримне тяжіння та величезна симпатія, а потім щось пішло не так і всі почуття зникли, наче й не було ніколи, зате Кірос з кожним днем заворожував все більше.

Нарешті отримала змогу переодягнутися. Натиском на пояс підібрала найвідповідніший одяг із запропонованих. Сірий гольф під горло та чорні вузькі штани були явно теплішими за попередні речі. Чекаючи на Кіріана, сіла на жорстке ліжко. Раптом ліворуч від мене з`явився білий, лахматий клубок шерсті. Від несподіванки я схопилася з ліжка та зойкнула. Придивившись, впізнала Барсіка, що добряче мене налякав.

- Барсік? Ти як тут опинився?

Трансформ ліниво потягнувся та, не поспішаючи з відповіддю, все ж зізнався:

- Прибув з тобою у вигляді блохи. Власне я у такій подобі ще від вечора. Те, як ти уперто забороняла йти з тобою до Кіроса ще більше розпалила в мені це бажання, тож швидко, поки ти не помітила, перетворився на блоху і заховався у твоєму волоссі. Коли ти після зустрічі з імператором повернулася додому, не ризикував перетворюватися, щоб не злилася. Планував зробити це після того, як заснеш, але сон здолав мене першим. А вранці прокинувся уже тоді, коли ти була у загальній кімнаті, тож довелося весь цей час ховатися. Зате тепер я розумію, чому забороняла йти з тобою до Кіроса, не знав, що між Вами кохання.

Не розуміла що хотілося зробити більше - вбити Барсіка за таке втручання в особисте життя, чи розцілувати, все ж не одна у полоні, а він багато знає про це місце. Вирішила вдати ображену, щоб наступного разу виконував мої прохання.

- Немає між нами кохання. Кірос навіть поцілувати мене відмовився. А на тебе я сердита, як ти міг без мого відома все підглядати та підслуховувати? Це нахабне втручання в особисте життя.

- Відмовився, але не означає, що він цього не хотів. Я ж по очах бачив його бажання та відчай. Ця відмова не просто йому далася, але він надто хвилюється за наслідки. Офіційно Ви обоє одружені з іншими.

Такий факт неабияк мене бісив. Сіла на край ліжка та як на прийомі у психотерапевта, почала скаржитися на несправедливість:

- А мене не питали чи хочу заміж за Джораха. Несподівано з`явилася руна і все, я вже чиясь дружина. Аякже мої бажання?

Мабуть, для того, щоб я заспокоїлася, трансформ підійшов до мене та спинкою потерся об мою руку. Відчувши м’яку гладеньку шерсть, мимоволі почала його пестити. От хитрун, знає як вгамувати мою злість.

- Зазвичай руни виникають тільки між людьми які призначені одне для одного й одразу викликають почуття. Ти якась неправильна. І Кірос теж.

Знайшов цікаве пояснення, може це руни неправильні, зі мною все в порядку. Не бажаючи далі розвивати цю тему, вирішила з`ясувати щось корисне:

- Хто такий цей Кіріан? На полоненого не схожий.

- Він найбільше наближений до Фулвіана, вважай його права рука.

Дивно. Не чекала побачити тут людину, а тим більше на керуючій посаді.

- Він небезпечний?

- Для тебе не знаю, але нажив слави жорстокого та хитрого радника. Все продумовує наперед. Саме йому належить багато підступних ідей, яких Фулвіан не зміг би придумати. Чому ти думаєш нарпи стали такими могутніми? Існує лише одна причина цьому - Кіріан.

Чоловік виявився легким на згадку. Як тільки трансформ договорив, почувся стук у двері. Я прошепотіла:

- Швидко обернися на блоху та всюди супроводжуй мене.

Кіт стрибнув на мене й в польоті перетворився на блоху. Його приземлення не побачила і не відчула, надіюся, що він закріпився на моєму волоссі. Підійшла до дверей та відчинила їх. На порозі, як і очікувала, стояв Кіріан. У руках тримав бордове пальто та черевики, що більше нагадували уги.  Нахабно, навіть не питаючи дозволу, проштовхнувся у мою кімнату. Добре хоч постукав, а то його чекав би неприємний сюрприз у вигляді білого кота.

- Чув якісь голоси, з ким ти розмовляла?

- Сама з собою, думки вголос.

Він, мабуть, щось запідозрив, оскільки очима підозріло оглянув кімнату. Не помітивши нічого дивного, простягнув мені речі:

- Ось, приміряй. Це найменший за розміром одяг який тільки знайшов.