34

Перевела здивований погляд на Фулвіана, але той був незворушним. Чекала від нього заперечення, заборони та бурхливої реакції, а натомість він спокійно продовжував снідати, ніби й не сказали нічого такого. Я вирішила уточнити:

- А що полоненим можна гуляти столицею?

Нарешті моє запитання змусило Фулвіана відірватися від їжі:

- Полоненим – ні. Але тобі можна, я вже казав, ти не полонена, а гостя.

Не люблю коли мене намагаються переконати у тому, чого насправді немає, тому почала свою провокацію:

- Гостя? Отже, якщо я захочу повернутися до квартири Ви мене відпустите? 

Нарп повільно взяв бокал з фіолетовою рідиною та зробив кілька ковтків. Тягнув час, думав, що мені відповісти. Поставивши склянку на місце, тільки підтвердив мою впевненість, що гостя - це лише слова, насправді я полонянка.

- Відпущу, але не зараз. Як тільки Кірос віддасть кристал, тоді можеш іти куди забажаєш.

- А як він не віддасть кристал, що тоді будете зі мною робити?

Фулвіан насупив ледь помітні брови чи що то в нього було. Бачила, що моє запитання і ця розмова не подобаються йому:

- Віддасть. Якщо я помиляюся, то через декілька днів відправлю тебе куди забажаєш, або якщо захочеш можеш залишитися у нас.

Як тільки уявила, що мені доведеться жити у цьому похмурому замку та мріяти про краплинку тепла, одразу по спині пробіглося легке тремтіння від якого стало ще холодніше. Така перспектива не подобалася.

- Якщо я забажаю додому на Землю, відправите? Чула лише Ви можете відривати туди портал.

Відчувала себе продавчинею на ринку, яка намагається якнайдорожче продати товар. У моєму випадку – виторговувати найкращі умови. Хоч і не вірила, що він стримає слово, проте цікаво як далеко зайде у своїх обіцянках. Юфем гнівно свердлила мене поглядом, навіть їсти припинила, захопившись нашою розмовою. Фулвіан поцокав гострими кігтями по столу, створюючи дзвінкий стук, який неабияк дратував.

- А ти добре обізнана. Відкриття порталу потребує великої кількості магії і забирає багато сил. Але в знак нашої дружби, я зроблю це. Навіть більше, я обіцяю, що після того, як отримаю кристал, якщо забажаєш, то одразу  відправлю тебе на Землю.

Не думаю, що ці обіцянки чогось варті, але принаймні нагадаю їх якщо надумає мене вбити. Хоч напевно це не врятує від смерті.

- А як же Кірос? Ви обіцяли повернути мене йому.

Згадка про коханого викликала у мені ураган протилежних почуттів. З одного боку я дуже хотіла додому, а з іншого – якби він попросив, я б залишилася з ним. Ця невизначеність породжує багато запитань, й досі не знаю чи потрібна йому. Те, що почула вчора в його думках мені подобалося, але Кірос має сумніви щодо нашого спільного майбутнього. Фулвіан швидко привів мене до реальності:

- Я відкрию портал куди захочеш. Маєш час подумати, що для тебе краще: повернутися до своєї родини та звичного життя, чи потайки мріяти про нездійснене. Вам ніколи не бути разом, ти заміжня за Джорахом, а Кірос марить знайти свою дружину. Він тільки використовує тебе у своїх цілях, як досягне бажаного, тоді й викине як непотрібну ганчірку. Йому потрібна лише твоя магія.

Не приємно чути такі слова, проте згадавши, що ще Лукасу Кірос казав про якусь справу, де необхідна моя допомога, то ця версія здавалася правдоподібною. Але ж чула думки хлопця, чула, що я йому не байдужа, мінімум на що можна розраховувати, то це на симпатію.

- Якщо ваші слова правда, то чому так переконані в тому, що Кірос обміняє кристал на мене?

- Він відчуває провину перед тобою, відповідальність, адже саме він привів тебе у наш світ. Ти на нього навіть не розлютилася, а я б таке ніколи не пробачив.

Не вірилося, що Кірос лише мене використовував. Той проникливий погляд, який спопеляв моє тіло, ті теплі обійми, від яких душа літала вище неба, його турбота та хвилювання – все це було лише фальшем. Не варто губитися у здогадках, як побачу його, то з`ясую, не потрібно панікувати наперед. Оскільки намір Фулвіана мене відпустити викликав лише сумнів, то і думати зараз про це не варто. Кіріан, ніби бачачи мої страждання та намагаючись позбавити мене їх, нагадав про своє запрошення:

- Що ти вирішила, підемо прогуляємося столицею, чи будемо замерзати у цьому склепі? – нарп кинув незадоволений погляд, на що хлопець підняв долоні догори, – без образ, але у замку й справді холодно.

Якось невимушено він перейшов у своєму звертанні на «ти». Незрозуміло навіщо був той маскарад спочатку з усякими почестями. Погодитися на прогулянку було найкраще, що могла зробити в цей момент. Хто знає, можливо вийде якимось дивом утекти, адже в обіцянки Фулвіана не вірилося, так само як і в намір залишити мене живою.

- Залюбки прогуляюся, але спершу хотілося б усамітнитися. Мій пояс може трансформуватися в тепліші речі ніж ця жилетка, потрібно тільки підібрати.

Юфем помітно пожвавішала і підводячись, нарешті вимовила хоч щось, а то з її грізного вигляду я вже подумала, що нажила в її особі ворога.

- Я проведу тебе до твоєї кімнати, там трохи тепліше.

- А я знайду тобі якийсь верхній одяг. Не обіцяю, що з розміром вгадаю, ти ж така крихітна, у нас такого нічого немає, але зате зігріватиме, – весело пообіцяв Кіріан та зник за дверима.