27

Очі Джораха спалахнули радістю. Він підніс мою руку до своїх вуст та ніжно поцілував її:

- Нарешті! Я обіцяю тобі зробити все, щоб ти не пошкодувала про це рішення. Зі мною ти будеш щаслива.

Вирішила, краще бути поруч з тим, хто мене кохає, ніж сохнути за іншим чоловіком якому я байдужа. Забуду тебе, Кіросе, забуду. Сама не розумію чому так тягне до цього самовпевненого та нахабного чоловіка. Касандра спостерігаючи за нами піддалася спогадам:

- Це так мило! Пам`ятаю мені теж спершу було лячно жити з Лукасом, але я відчувала до нього велике кохання. Ми одразу після знайомства стали ділити одну кімнату і я не пожалкувала жодної секунди про це. Руни полегшують життя, ти одразу розумієш – перед тобою твоя доля.

Вони скромно поцілувалися. Надіюся і я не пошкодую про своє рішення. Мої роздуми перебив портал, що відкрився. З нього вийшла довгонога блондинка. Одразу впізнала її – це була Естер, секретар Кіроса чи ким вона там йому служить. Обтягуюча біла блузка з глибоким вирізом наочно демонструвала пишні форми, а коротка спідниця підкреслювала її ідеальні ноги. Звичайно, навіщо Кіросу я, коли поруч ходить ця бомба швидкої дії. Просто не дотягую до рівня його дівчат. Вона мило привіталася та звернулася особисто до мене:

- Вам видали зарплату та невеличкий аванс. Дозволите активувати картку?

Не знаючи чого й чекати, схвально кивнула. Дівчина підійшла до мене та відкрила маленьку прямокутну коробку, яку принесла з собою. Вибрала звідти мініатюрний прозорий овал, що чимось нагадував контактну лінзу, та помістила його мені на безіменний палець лівої руки. Овал одразу міцно приклеївся до шкіри. Естер провела роз’яснення:

- Це картка з вашими коштами. Їй не шкодить вода тому навіть не зважайте, що вона у вас є. Картка не відпаде, щоб її знищити потрібний спеціальний розчин. Коли потрібно буде щось оплатити просто піднесіть палець до екрана.

Дивуючись цій розробці, мені нічого не залишалося як подякувати. Така картка і справді зручна, не загубиться, не потрібно її шукати, оскільки завжди зі мною, а головне невідчутна і не помітна. Касандра поцікавилася:

- І скільки на ній грошей?

Естер з байдужим виразом обличчя повідомила:

- Три тисячі.

- Ого, - не стримала свого захвату дівчина, – так тут більше як дві мої зарплати. Оце так невеличкий аванс. З чого така щедрість?

Помітивши як насупився Джорах, певно зрозуміла, що бовкнула щось не те. Однак Естер не поділяла такої радості:

- Таку суму виділив імператор, йому видніше.

Касандра розуміюче кивнула головою, проте продовжувала тішитися:

- Чудово, якраз прикупимо нові речі для твого переїзду.

- Переїзду? – перепитала Естер так, наче їй є якась справа до нас. У розмову втрутився Джорах, який демонстративно обійняв мене за плече та гордовито повідомив:

- Від сьогодні Адріана житиме зі мною у моїй кімнаті. Нарешті станемо справжнім подружжям.

Те, що секретар Кіроса дізналася про мій переїзд мене не тішило. Хоча,  з іншого боку, тут такого нічого немає і все одно рано чи пізно це повинно було статися. Кіросу ж байдуже до мого особистого життя, тож мене це немає турбувати. Естер беземоційно промовила:

- Вітаю! Якщо всі питання вирішилися, то я вже піду. Гарного дня!

Ми побажали їй того ж у відповідь і вона зникла у яскравому світлі порталу. Оскільки сніданок вже закінчився, то ми попрямували до ізолятора. Лукас відчинив двері і я побачила Юфем. Зморена, сумна вона лежала на підлозі. Хлопці підійшли до неї та розв’язали лапи, Джорах попередив:

- Щоб без витівок. Тобі все одно не втекти.

Нарп ніяк не відреагувала, була покірною. Після всіх наших старань у кімнаті стало яскравіше. Біля стіни поставили невелике ліжко та стіл, з`явилося окреме місце для туалету та водних процедур. Звичайно, вона й досі залишалася полонянкою, але хоча б не зв’язана і не на підлозі. Ми покинули її, щоб вона привела себе в порядок. Я поспішила скористатися віртуальним магазином й підшукати якийсь одяг для Юфем. Добре, що кошти для цього у уже мене були. Касандра приєдналася до мене і оцінивши вигляд і розміри речей, з великими зусиллями підібрали їй комбінезон з відкритими плечима, сподіваючись, що підійде.

Також замовила собі зручне взуття. Пам’ятаючи про щедрість Касандри, яка подарувала мені білизну, для неї придбала червону сукню з короткими рукавами, яка їй дуже пасувала. Порівнявши ціни на речі, зрозуміла, що грошей у мене більш ніж достатньо, Кірос і справді розщедрився.

Кірос

Не хотів, щоб крихітка себе у чомусь обмежувала, вона варта найкращого. Проте, щоб не привертати увагу, багато коштів виділити не міг, тому дав тільки трохи більше як дві стандартні зарплати охоронця. Коли повернулася Естер, не витримав і поцікавився:

- Як вона відреагувала?

- Нормально. Подякувала, Касандра сказала, що ці кошти знадобляться їм для переїзду.

Моєму здивуванню не було меж. Що це вона вигадала? Навіть не попросивши дозволу у мене:

- Якого переїзду? – мій голос звучав гнівно. Здавалося я не стримався з емоціями й навіть віконні шибки затремтіли. Естер, яка звикла до моєї поведінки спокійно надала пояснення: