18

- Припини лізти в мої думки, мені й так не легко.

О, крихітко, знала б як не легко мені. Вона образилася, але я лише озвучив її бажання. Завжди горда і незалежна, дівчину дратувала ситуація, що її симпатія не взаємна, не може приховати свої думки, злилася на себе, на мене і взагалі на цілий всесвіт. Щось було не так. Вона не може мати почуття ні до кого крім свого чоловіка, руна не дозволить. І я в принципі аналогічно, тоді ж що зі мною відбувається? Вирішив зайнятися справами, а з особистим розберусь пізніше:

- Ти ж знаєш, це від мене не залежить. Піду познайомлюся з нарпом, що перебуває у вашому ізоляторі.

Адріана мовчала, але чомусь в думках обізвала мене козлом. Вкотре. Хоч і чую її думки, проте зрозуміти не можу. Різко розвернувся й відчув на своїй спині спекотний погляд. Переборов своє бажання озирнутися та гордо попрямував у сторону коридору, пройшовши яким, відчинив двері ізолятора.  Одразу помітив стурбовані погляди Лукаса та Касандри. Вони щось жваво обговорювали між собою, але з моїм приходом затихли. Я не став чекати й перейшов до справи:

- Що дізналися від нарпа?

Лукас винувато опустив голову. Він відчував провину та злість, що не зміг виконати завдання:

- Нічого. Ця тварина вперто мовчить. Навіть сироватка правди не розв’язала язика. Таке уперше, щоб хтось опирався сироватці.

Ця новина дуже зацікавила мене. Схоже, цей нарп дуже сильний, може і справді з пророцтва. Тоді нам дуже пощастило мати такий козир перед Фулвіаном.

- Я поговорю з ним, хоч він і не хоче казати, але думати його змушу.

Пройшовши до кінця кімнати, приклав пальця до сигналізатора. Двері відчинилися. В ізоляторі був особливий рівень захисту, але як показала практика, навіть він не завжди був достатній. У маленькій напівтемній кімнаті на підлозі зі зв’язаними лапами лежав нарп. Вигляд у нього був знесилений. Підійшов ближче та сів навпроти нього на твердий стілець. На диво тварина не викликала у мене почуття ненависті та презирства як решта їй подібних:

- Може хоч сядеш? – істота продовжувала нерухомо лежати. Я продовжував. – Бачу тобі не приємне моє товариство, що ж я теж не в захваті від твого. Тож будь молодчиною і не змушуй терпіти нас одне одного довго. Я піду як щойно дізнаюся відповіді на свої питання. Розумієш?

Тварина ніяк не реагувала. На мій подив я відчував жодної її думки. Таке відбулося вперше. Уважно оглянувши її переконався, що вона при тямі, помірно дихає. У цілковитій тиші, що панувала в кімнаті плеснув  у долоні, викликаючи різкий звук, від якого істота ледь здригнулася, отже чує мене. Розуміти повинна, оскільки мова у всіх одна, просто вперто мовчить. Спробував знову відчути її думки:

- Що ти робив у тому храмі?

У відповідь - мовчанка. І в думках теж. Дивно, дуже дивно. Якою ж силою володіє цей нарп, що я не можу відчути її думки. У мене не було часу на довгий допит, попереду чекали зустрічі, які неодноразово відкладав. Вирішив порадитися з магами й повернутися до цього пізніше. Підвівся на ноги та мав намір покинути кімнату як раптом почув хриплий голос тварини:

- Вона поруч. Скоро ти її впізнаєш.

Я затримався та розвернувся:

- Ти про кого?

Істота зробила зусилля та сіла. Мабуть, це її важко далося:

- Твоя дружина. Та, яку ти так відчайдушно бажаєш знайти. Тільки не спізнись, інакше Вас назавжди розлучить інша жінка і ти до кінця своїх днів проведеш самотнім і не матимеш спадкоємця.

Отже, цей нарп володіє даром передбачення. Як же хотілося, щоб він мені не збрехав. Проте у його добрі наміри не вірилося, з якого дива казати мені таке? Удав, що зацікавився:

- Як знайти її?

Трохи помовчавши, тварина промовила:

- Не вірне запитання. Запитай як не втратити її. Ти вирішиш свою долю, а розповідаю тобі це не з жалю до тебе, а через неї. Вона заслуговує на щастя, яке відчує його лише з тобою. Більше нічого не скажу. На питання які тебе цікавлять про мене відповім пізніше, але не тобі, ти не зрозумієш. Говоритиму тільки з особливою людиною і ніякі тортури не змусять мене промовити більше й слова.

Якось загадково вона це сказала. Знати ще б кого хоче бачити перед собою. Добре придумала, щоб не розповідати вигадала легенду про особливу людину. Я єхидно поцікавився:

- І хто ця людина? - Нарп відвів погляд показуючи всім своїм виглядом небажання продовжувати розмову. Проте я не здавався: - Якщо я знатиму хто це, то відправлю її до тебе.

Тварина продовжувала незворушно мовчати. Зрозумівши, що вона більше й слова не промовить покинув кімнату. На мене дивилися пара допитливих очей. Враження від розмови з нарпом залишилися двоякими, не знав чи вірити йому, але ще ніхто з них не був настільки проникливим. Він говорив як розумна істота, невже і справді вони порозумнішали? Вирішив робочі моменти обговорити з елітною групою, адже у Касандри завжди цікаві ідеї:

- Проведемо загальні збори через п`ять хвилин. Джораха можете не будити, пізніше йому розкажете все.

Цей час необхідний мені, щоб зібратися. Хоч як не опирався та слова нарпа сильно вразили мене. В одному я був з ним згідний – необхідно якнайшвидше знайти свою дружину. Вийшовши в коридор, через відчинені двері загальної кімнати побачив Адріану, таку спокусливу і чарівну. Вона продовжувала вправлятися в стрільбі. Зосереджена та розслаблена вже влучала в ціль. Не міг повірити, що цей ангел розлучить мене з  дружиною. Зі слів нарпа, причиною ймовірного нещастя буде інша жінка, а ніхто крім Адріани не викликає такі почуття. Один її погляд наповнений ніжністю змушує посміхатися. Зайшовши в кімнату, потайки милувався нею: