14

Джорах, гнівно зиркнувши на мене, покинув кімнату. Слідом за ним вирушили Лукас з Касандрою, вони теж були чимось невдоволені. Проте мене це майже не хвилювало, більше засмутили слова Кіроса, що між нами нічого не може бути. Він навіть не припускає такої думки, хоча не міг же сказати інакше. І я ще сама не знаю, чи мені це потрібно. В одному він має рацію, Джорах мій чоловік, тож думати повинна тільки про нього. Кірос поставив мене перед фактом:

- Ти залишаєшся, відпочиватимеш. У тебе був насичений день, й думки приведеш до ладу.

Така нахабність дратувала, він навіть не приховував - знає все, що відбувається у моїй голові. Хоч сама не вірила своїм словам, але йому впевнено заперечила:

- Я вже їх привела. - Щоб перевести тему, поцікавилася: - Вам обов’язково туди повертатися? Це небезпечно, я хвилюватимусь.

Куточки його губ ледь піднялися до верху:

- Навіщо хвилюватися про самовпевненого, нахабного козла?

Отже, і тоді чув мої думки. Ніякої приватності. Проте надіялася, що все-таки те, що я найбільше хотіла б від нього приховати, він не знає. Стало соромно за себе:

- Ти ж не завжди такий. І до того ж з тобою йдуть Лукас, Кассандра і …- бачачи як розлютився Кірос запнулася на пів слова. Та він продовжив речення за мене:

- І Джорах. Я зрозумів тебе, Адріано. Він залишиться з тобою, не турбуйся.

Сказавши це, вмить розчинився у яскравому порталі, залишивши мене розгубленою стояти посеред кімнати. Здається, це вперше він назвав моє ім`я. Сумно, що кудись поділося особливе звертання «крихітка», яке встигла полюбити й від якого все переверталося в тілі. Ніяк не збагну за що образився, тоді він і справді був козлом. А щодо Джораха, то я продовжувала сердитися на нього. Між нами виникли складні стосунки які хотілося б спрости. Але поки я не усвідомлю свої почуття це буде неможливо.

Мої міркування перебили кроки, що наближалися. У кімнаті з`явився Джорах, який застиг на порозі та стурбовано запитав:

- Що сталося? Чому Кірос наказав залишатися з тобою?

Схоже для себе він зробив неправильні висновки. Згадуючи нашу розмову зрозуміла, що судячи з моїх слів я хвилюватимусь за всіх крім Кіроса. Але це не правда, за нього я турбуватимусь найбільше. Що ж, враховуючи скільки разів він рятував мені життя, його образа цілком зрозуміла. А ще думки чує, а таке почути не зумів. Може воно й на краще, нехай не думає, що маю до нього почуття. Він просто мені подобається і все. Подобається як людина. Нічого більшого не може бути, правда?

Зловивши на собі  здивований погляд Джораха, вирішила пізніше обдумати свої почуття, зараз необхідно дати відповідь:

- Про це треба було в нього запитати.

Чоловік наблизився до мене:

- Все ще сердишся? Я ж хотів як краще, крила обов’язково б розкрилися.

Він говорив про це так, наче нічого особливого не сталося, та я чітко усвідомлювала, якби не Кірос то зараз би тут не стояла. Невже Джорах такий не розумний? Лють охопила мене:

- Коли? Розкрилися коли б я лежала мертва на асфальті? Я думала, що померла.

Чоловік підійшов до мене надто близько та пригорнув до себе. На диво цього разу не відчувала тепла в його обіймах, взагалі почуття до нього зникли. Напевно дуже сильною була моя образа. Він наполягав на своєму:

- Ти занадто перебільшуєш. Вони відкрилися б в останню мить.

Джорах не розумів моїх емоцій. Він ніби мене не чує, все наполягає на своєму. Обережно звільнившись від його рук, поцікавилась:

- А коли у тебе вперше відкрилися крила?

- Ще в дитинстві. Відколи себе пам’ятаю завжди був з крилами. - Це пояснює таке упереджене ставлення. Не хотіла більше продовжувати цю розмову тому вирішила піти до себе в кімнату. Побачивши мій намір, він запитав: – Де ти цілий день пропадала? Що Ви робили?

Не бажала йому все розповідати. Хотілося, щоб цей день залишився тільки моїм і Кіроса. Хоч і він нічого для хлопця не означає, проте я не забуду ніколи. Сьогодні побачила Кіроса з іншого боку, кращого боку. Та щось сказати потрібно, тож лаконічно відповіла:

- Він допомагав мені впоратися зі стресом, і ми випадково натрапили на нарпів, які намагалися нас убити. Це був напружений день, тож давай якось пізніше розповім детальніше. Я хочу відпочити.

Рішуче направилася до себе у кімнату у якій мені в ноги кинувся Барсік. Він у вигляді білого кота ластився та не дозволяв ступити й кроку. З докором у голосі почула від нього:

- Моя господиня забула за мене. Я так хотів піти з тобою.

Сама пошкодувала, що не дозволила цього зробити, міг би допомогти. Відтепер скрізь ходитиме за мною. Взяла його на руки та приголубила. Ніяк не могла заспокоїтися, дуже хвилювалася за Кіроса. Він без сили та жодної магії повернувся до нарпів. Йому загрожує небезпека, тільки б все було добре. Не знаю чому, та ця людина стала для мене дуже важливою. Почувся комп’ютерний голос, який сповістив про прихід Джораха. Не хотілося зараз з`ясовувати стосунки, проте змушена його впустити. Він швидким кроком зайшов до кімнати та повідомив:

- Збирайся, зі мною зв`язався Кірос. Їм потрібна наша допомога.