3

Відчувала, що це якось не правильно, тому поки наші дії не переросли у щось більше, поспішно перервала приємний поцілунок. Намагаючись вибратись з його ніжних рук, прошепотіла:

- До завтра. – При цьому солодко посміхнулася. Джорах помітно посмутнішав, але наполягати не став:

- Добраніч!

Сказавши це, він неохоче покинув мою кімнату. Я збезсилено впала на ліжко. Вечір видався важким, досі не вірилося, що це реальність. Для себе вирішила - маю повернутися додому за будь-яку ціну. Через втому швидко здолав сон. Прокинулася від знайомого комп’ютерного голосу:

- Кассандра бажає навідати Вас.

Я підскочила з ліжка та наказала впустити її. Дівчина зайшла до кімнати у незмінній чорній формі з жилетки та штанів. Поглянувши на мене, дещо здивувалася:

- Ти чому не переодягнулася?

- Якби ж мала у що, то неодмінно це зробила, а не залишалася у надірваній сукні. Я так несподівано тут опинилася, що не встигла зібрати валізи.

На мій сарказм вона стурбовано зойкнула, що забула про мій одяг. Десь з кишені вибрала широкий пояс та одягла на мене. Це був незвичний пояс, один натиск і з нього утворилася жилетка та штани. Одяг можна було змінювати на шорти, кофту, футболку та інші речі. Такий універсальний пристрій дозволяв носити значну частину гардеробу з собою. Хотіла б я його мати у нашому світі. Кассандра порадила зняти сукню та приміряти його на голе тіло. На жаль, білизну пояс не відтворював, тож дівчина повідомила, що її доведеться придбати. Вона дістала зі своєї кишені маленьку коробку завбільшки з сірникову та натиснула на кнопку. З`явилося меню в якому вибрала магазин та відділ спідньої білизни:

- Це віртуальний магазин. Обираєш модель одягу яка сподобалася й одразу приміряєш. Не хвилюйся, приміряльний зразок такий же як і справжній.

Касандра наочно продемонструвала. Натиснула на бежевий комплект спідньої білизни і голографічне зображення обгорнуло моє тіло. На мить здалося, що це справжні речі та провівши по них рукою переконалася у їх відсутності. Ми обрали кілька моделей, що підійшли за розміром та пасували мені. Дівчина приклала безіменний палець лівої руки до коробки й відбулася оплата речей. Як тільки вона це зробила, одразу засвітився портал в моїй кімнаті з якого з`явилися пакунки з одягом. Дуже зручно, і ходити нікуди не потрібно і примірка на місці.

- Дарую! В честь нашого знайомства.

Я зніяковіла такій щедрості та відмовитися не могла, оскільки ризикувала залишитися без білизни. Подякувала Касандрі та собі пообіцяла, що якщо у мене з`являться гроші, то неодмінно їх поверну або подарую щось дівчині. Вона повідомила, що за п'ятнадцять хвилин сніданок, тож чекатиме мене у кімнаті, де ми вчора вперше опинилися.

Залишившись на самоті, я швидко прийняла душ та зробила інші гігієнічні процедури. Ще вчора мені виділили зубну щітку і пасту, дещо з косметики. Перебувати в цьому світі починало подобатися. Поспіхом причепурилися, волосся зав’язала у високий хвіст та на поясі обрала костюм, що і на інших охоронцях. Я ж тепер одна з них, хоч і не уявляю, що робити.

Опинившись у кімнаті в яку мене запросили, була приємно здивована. По центру стояв масивний стіл з тарілками та з чотирма стільцями. Всі уже сиділи та чекали на мене. Я привіталася та зайняла єдине вільне місце – поруч із Джорахом. Лукас строго зауважив:

- Запізнюєшся.

- Вибачте, я ще не призвичаїлася.

На моє виправдання він лише стиснув плечима. У тарілках знаходилися сірі желеподібні бруски. Невже таке доведеться з`їсти? Як пояснив Джорах потрібно тільки уявити бажану страву і цей неапетитний шматок незрозуміло чого перетвориться на справжній кулінарний шедевр. Насправді ж, їстимемо його, але мозок буде думати, що він коштує омріяну страву. Ця технологія ґрунтується на вивільненні смаків, що збереглися у пам`яті. Як мені повідомили ці бруски дуже корисні та калорійні, їсти не захочу до вечора. Я спробувала уявити салат з броколі та грибами й от, диво! У моїй тарілці справді з`явилася ця страва. Наважилась скуштувати й воно справді її нагадувало. Невже  у цьому світі навіть готувати їжу не потрібно? Так це просто рай для ледацюг. З напоями було складніше, справді пив те, що було. Я хотіла б випити чорну каву, але, мабуть, тут такого немає і мені принесли якийсь жовтий напій, що на смак нагадував кислий сік незрозумілого фрукту.

Коли ми майже закінчили снідати, перед нами виник портал з якого вийшов Кірос. Побачивши його, всі схопилися на ноги та опустили голову. Він велично кивнув головою наче дозволяючи сісти. Гнівним поглядом зміряв мене так, що по спині пробігся легенький вітерець, але зауваження чому я не підвелася не зробив. Напевно він справді тут важлива персона, або так вітають кожного гостя. А серйозність йому пасувала, надавала особливого шарму. І все-таки він красень. Помітила як куточки його губ ледь поповзли до верху і на обличчі виникла ледь помітна усмішка. Цікаво, чого прийшов і стоїть задуманий, мовчазний, не зводить з мене погляду. Варто було тільки таке подумати як він одразу подивився на Джораха та промовив:

- Я прийняв рішення. Необхідно знову відкрити портал у світ, де народилася Адріана. Змусимо того нарпа це зробити. Якщо десь там живе моя дружина, то я загляну в кожний куток, але знайду її.

Такий ентузіазм явно не подобався моїм напарникам. Наче наважившись, Лукас тихо промовив: