Одруження чи працевлаштування?

Любчик ніби світився зсередини від щастя, вхопив її на руки і закружляв довкола себе:

— Клер, я закохався в тебе як тільки побачив: таку войовничу, струнку, відважну і надзвичайно гарну. Я пропоную тобі в присутності всієї Академії та моїх батьків стати моєю дружиною.

— Стоп, стоп! — різко осадила його дівчина. — Негайно постав мене на рівну землю! — А якщо я не хочу заміж не тільки за тебе, а за будь-кого іншого? Не для того я п'ять років гарувала в Академії, щоб перетворитися на слухняну дружину, яка нидітиме в Замку Дракона десь посеред гір. Ні, і ще раз ні!

Ректор набув суворого вигляду і гаркнув:

— Так, студентко Клер О'Доннор, ваша дипломна робота заслуговує найвищий бал. А якщо ви не бажаєте виходити заміж за нашого сина, чекайте завершення жеребкування і направлення на роботу.

Любчик ув'язався за дівчиною, намагаючись вмовити її на заміжжя. Щоб урізноманітнити очікування оголошення направлень, довелося потерпіти його компанію. А який же виявився Любомир цікавий співрозмовник, вже незабаром на його жарти та життєві оповідки зійшлося багато бажаючих.

Ось уже й стіл начаклував із наїдками та напоями, намагаючись підняти настрій Клер. Та її серденько відчувало недобре. Це ж треба — перебігти дорогу ректору, який ладен любому синочку зірку з неба дістати. Нарешті випускників запросили на спеціальну платформу, де розміщувалося Дзеркало Розподілу.

Руда схрестила руки на грудях, очікуючи своєї черги. А може пані Матильда захоче синочку іншу наречену — якусь там принцесу чи князівну, тому зробить усе можливе, щоб робота влаштовувала Клер, і вона не претендувала на руку, крило і серце милого Любчика?

Ось уже половина випускників отримали направлення і розчинились у Дзеркалі-порталі.

— Клер О'Доннор! — пролунало, ніби цвьохнуло батогом по нервах.

Намагаючись посміхнутися, гордо скинувши вгору кирпатий носик, ступила на підвищення. Крок і ще крок.

— Нагороджується дипломом із відзнакою за успішне завершення Академії бойових магів.

Всі навколо гучно зааплодували. На платформу до рудої вискочив Любомир із величезним букетом білосніжних троянд. Клер зблідла ще більше, майже злившись кольором шкіри з трояндами.

Ректор продовжував:

— Клер зарекомендувала себе як здібна та відповідальна студентка. — оплески не вгавали. — Країна чекає таких відданих справі бойових магів найвищого рівня, які вірою і правдою захищатимуть наші кордони. Тому Клер О'Доннор отримує направлення у Болотяні Нетрі на Прикордонні! Тільки майстри такого рівня зможуть відбити напади чужоземців та звільнити болота від нечисті, що захоплює все більшу територію. Академія попіклувалася навіть про місце проживання нашої колеги — затишний одноповерховий маєток на березі річки. Привітаймо оплесками! Академія пишається своїми кращими випускниками!

Навколо запала тиша. Любомир ухопив руду за руку і потягнув за собою, бурмочучи «зовсім у татка в голові висохло». Однак за мить, ніби отямившись, дівчина висмикнула руку з теплої долоні чоловіка, ткнула йому в обличчя букет, підбігла до Дзеркала-портала і зробила перший крок у невідомість.

За її спиною почувся надсадний крик Любомира:

— Клер! Ні! Я тебе все одно знайду хоч і на краю світу.

Проте дівчина вже цього не почула, хоча й дуже хотіла кинути останній погляд на Вогняного Змія.