Повернення в Академію

Незчулася, як вони вже опинилися на стадіоні Академії, де не тільки вдень, а й вночі випускники на практичних випробуваннях захищали дипломи. Така ситуація нікого не дивувала, адже серед викладачів були маги і безсмертні істоти, яким не потрібно вчасно лягати до ліжка, щоб хоч трохи відпочити.

Викладачі та студенти разом ахнули, коли під світлом тисячі смолоскипів посеред стадіону приземлився Вогняний Змій, з якого легко зісковзнула краща випускниця Академії — Клер О'Доннор. Її ефектне приземлення нікого не залишило байдужим, тому звідусіль почулися схвальні вигуки та перешіптування.

Ще мить, і замість магічного чудовиська постав чорнявий чоловік із хитрим виразом зелених очей. Він розкланювався навкруги та привітно махав руками, і йому до ніг від студенток уже летіли у відповідь магічні поцілунки, квіти та м'які іграшки.

Клер обернулася до Любчика і прошипіла:

— Не влаштовуй тут цирк. Я тебе представлю комісії, а вони вже вирішать твою подальшу долю.

— Та невже? — підморгнув Перелесник, — а може якраз твою? Ти не думала, що я можу бути занесений до Червоної Книги зникаючих магічних істот і перебувати під особистим захистом короля?

— Мені про тебе таке розповідали... Таке... Любчику, за те, що ти витягував у жінок життєві сили і приходив до них в образі колишніх чоловіків, тобі загрожує довічна в'язниця.

Перелесник скривився, однак за мить знову посміхнувся сліпучою посмішкою:

— Згоден сидіти у в’язниці, якщо ти мені кожного дня приноситимеш свіжі булочки з корицею. Мушу тебе розчарувати — ці плітки я розпустив самостійно, бо мені вже обридли купи прихильниць, які навіть дістаються мого Замку Дракона і вимагають із ними одружитися. От якби ти в мене таке попросила, я б не відмовив.

Від злості дівчина тупнула ніжкою, вхопила міцніше чоловіка за руку і потягла до екзаменаційної комісії. Комісія складалася з ректора Академії, чотирьох заступників та п’ятьох викладачів. Не встигла дівчина щось сказати, як ректор, пан Казимир, підвівся з місця і швидко покрокував до них. Хапаючись за серце встала пані Матильда — викладачка магічних трансформацій.

«Що я зробила не так?» — у голові прокручувала питання Клер, продумуючи різні варіанти подій. Поки вона обдумувала, ректор із викладачкою вхопили в обійми Любомира і крутили ним в різні боки, поки пані Матильда не зайшлася в тихому риданні у нього на плечі. Нарешті жінка підняла вгору очі, які мали такий самий, як і в нього, ясно-зелений колір і прошепотіла:

— Любчику, чому ж ти так довго мовчав? Ми з батьком вже шукали тебе, як і де тільки можна, і з допомогою магічної поліції, і магічних куль, а ти ніби скрізь землю провалився.

— Щоб мене знайти потрібен був поклик моєї істинної пари.

Ректор і викладачка обернулися на Клер, дивлячись на неї так, ніби вперше побачили. Руда, здається, закам'яніла від подиву. Істинна пара? Оцей ось навіжений Вогняний Змій? Прокашлявшись, дівчина витиснула з себе:

— Я знайшла справжнього Перелесника. Цього достатньо, щоб поставити мені відмінну оцінку?