76.

Я ще деякий час сиділа мовчки, притулившись до нього плечем. Потім зітхнула й підвелася.

— Мені треба ще зібрати речі… Якщо вже на тиждень…

Денис не став заперечувати. Просто сів зручніше на ліжку, обперся спиною об стіну й спостерігав, як я відкриваю шафу. Мені здавалося, що я відчувала його погляд усім тілом. Він не підказував і не коментував, лише дивився. Іноді я ловила краєм ока, як він ледь помітно всміхається, коли я нервово перекладаю речі з місця на місце, і я ще більше нервувала.

— Ти чому такий веселий? — буркнула я, не обертаючись.

— Милуюсь, — чесно відповів він.

Я закотила очі, але щоки, мабуть, стали червонішими за буряк.

Коли основне було зібрано, я взяла рушник і пішла в душ першою. Вода трохи заспокоїла, але хвилювання нікуди не зникало. Вийшовши в халаті, я кивнула йому:

— Твоя черга.

Денис підвівся, швидко поцілував мене в скроню й зник за дверима ванної. Я тим часом сіла на ліжко, почала розчісувати волосся й намагалася звикнути до думки, що завтра ми справді поїдемо на цілий тиждень.

Через якийсь час двері відчинилися. Він вийшов уже в футболці й домашніх шортах — все-таки в будинку жили мама з бабусею, і з’являтися тут напівголим було б зовсім недоречно. Вологе волосся темніло, краплі ще блищали на шиї.

Я зібралася вже щось сказати, але він раптом зупинився посеред кімнати, подивився на мене і повільно підняв край футболки.

На лівій стороні грудей, саме там, де колись я намалювала йому хною маленький поцілунок, тепер палав яскраво-червоний малюнок татуювання. Чіткий відбиток губ. Мій.

Я повільно підвелася з ліжка.

— Це… що?

Денис спокійно подивився вниз, потім знову на мене.

— Твій поцілунок. Я хотів, щоб він був тут завжди.

Мене ніби облили холодною водою. Я підійшла ближче, не вірячи очам, і простягнула руку, але так і не торкнулася шкіри.

— Ти… зіпсував тіло, — тихо сказала я, відчуваючи, як у голосі з’являється суміш шоку й роздратування. — Навіщо? Це ж назавжди.

Він знизав плечима, але в очах не було ні тіні жалю.

— Саме тому. Хочу, щоб ти була зі мною навіть тоді, коли тебе фізично немає поруч.

Я відступила на крок і схрестила руки на грудях.

— Якщо ти раптом чекаєш, що я зроблю щось подібне — то навіть не сподівайся. Я не збираюся псувати собі шкіру заради красивого жесту.

Денис тихо засміявся, опустив футболку й обережно обхопив мене за талію, незважаючи на мій сердитий вигляд.

— Я нічого від тебе не чекаю. Це тільки моє рішення. І воно вже зроблено.

Я ще довго дивилася на місце, де під футболкою ховалося те червоне татуювання. Злитися вже не виходило по-справжньому — лише дивне тепло й легке роздратування змішалися всередині.

— Ну все, — нарешті зітхнула я. — Лягаймо. Завтра рано вставати.

Денис кивнув. Ми мовчки розстелили ліжко, і я вимкнула основне світло, залишивши лише нічник. М’яке жовте освітлення зробило кімнату ніби інтимнішою.

Денис сів на ліжко, притулився спиною до стіни й мовчки розкрив обійми, дивлячись на мене. Без слів, просто запрошуючи. Я вагалася лише мить, а потім підійшла й лягла до нього, обережно поклавши голову йому на груди. Під вухом одразу відгукнулося спокійне серцебиття. Його рука лягла мені на спину, друга — на волосся.

Це була наша перша спільна ніч.

Я відчувала його тепло всім тілом, запах свіжого гелю для душу, легке підняття й опускання грудей. Хвилювання накочувало солодкими хвилями. Хотілося підвести голову, поцілувати його, дозволити собі більше і водночас було трохи лячно, бо за дверима спали мама й бабуся, а між нами тепер не залишалося майже нічого зайвого.

Я все ж підняла обличчя, і наші губи знайшли одне одного майже одразу — повільно, глибоко, з жадібністю, яка вже давно накопичувалася. Його пальці ковзнули вище по моїй спині, мої — зарилися в його волосся. Хотілося ще ближче, ще сильніше, але ми обидва зупинилися майже одночасно, важко дихаючи один одному в губи.

Він притулився лобом до мого й тихо видихнув:

— Не зараз…

— Знаю, — прошепотіла я у відповідь.

Хлопець ледь всміхнувся й знову притиснув мене до себе, уже спокійніше. Я поклала щоку йому на груди, слухаючи вже шалене серце, і заплющила очі.

— Доброї ночі, — тихо сказав він, цілуючи мене в маківку.

— Доброї…

І вперше засинала не сама, а з ним. У його обіймах. У першу нашу спільну ніч.