59.

На наступний день я просто… вимкнулася.

Прокинулася вранці, подивилася на годинник і зрозуміла, що не піду на пари. Це було зовсім не схоже на мене. Я завжди могла навіть із температурою піти на навчання, а сьогодні просто перевернулася на інший бік і знову заплющила очі.

Телефон кілька разів дзвонив — Денис, мама, Юля. Я лише мамі відповіла і намагалася зробити вигляд, що все добре, а далі просто лежала і дивилася в стелю. У голові постійно крутилися слова батька Дениса, крики клієнтки і той момент, коли гаманець дістали з моєї сумки.

До вечора я так і не встала. Катерина Гаврилівна зазирала, питала, чи я не захворіла. Я сказала, що просто болить голова. Юля на той момент була на парах, а коли прийшла, зрозуміла, що я не хочу говорити, тому не чіпала мене.

Наступного ранку я все ж таки зібралася на кухню. Юля саме пила каву. Побачивши мене з опухлими від сліз очима, вона одразу все зрозуміла.

— Злато, розповідай, що трапилося?

Я сіла навпроти, і сльози полилися самі. Я розповідала, постійно витираючи обличчя, голос зривався. Про останній день у кафе, про скандал, про те, як з'явився батько Дениса і як жорстко говорив, про те, як знайшли гаманець у моїй сумці.

— Вони кажуть, що там були не всі гроші… — крізь сльози говорила я. — Клієнтка сказала, що їй треба відшкодувати повну суму. А я навіть не знаю, скільки там точно було. Я не брала його, Юль… Я не знаю, як це довести. Хто мені повірить? Гаманець був у моїй сумці…

Юля слухала, міцно тримаючи мене за руку. Її обличчя ставало все жорсткішим.

— Це підстава, Злато. Хтось спеціально підкинув його. І я майже впевнена, хто міг це зробити… Батько Дениса дуже вчасно з'явився.

— Але як я це доведу? — я знову заплакала. — У мене немає грошей на таку суму, і його батько точно використає це проти мене.

— Я знаю тебе, Злато. Ти б ніколи такого не зробила. І Денис це теж знає.

— Я вже ні в чому не впевнена.

Юля обійняла мене і довго не відпускала.

— Ти не одна. Ми щось придумаємо. Сьогодні відпочивай, а завтра будемо думати, як діяти. І Денису все одно треба сказати. Він має право знати, що робить його батько.

Я кивнула, але всередині все одно не була впевнена в її словах. Здавалося, ніби моє життя за два дні розсипалося на шматки. Мене звинуватили в крадіжці, а тепер я ще й боялася, що втрачу Дениса.

Я втомлено потерла очі. Хотілося просто прокинутися і зрозуміти, що останні два дні мені наснилися.