58.

Наступні дні пролетіли як в тумані. Я відпрацьовувала свою останню повну зміну в кафе, намагалася готуватися до сесії і одночасно думала про поїздку.

Батько Дениса періодично нагадував про себе. Він кілька разів заходив у кафе, ніби випадково, і кожним словом підкреслював різницю між нами.

— Ти хороша дівчина, Злато, але життя складне, — говорив він із ввічливою посмішкою.

Мені було неприємно, але я намагалася не показувати цього.

Денис підтримував мене як тільки міг. Після кожного такого «візиту» батька він з’являвся, обіймав мене і повторював:

— Не думай про нього. Для мене має значення тільки те, що між нами.

Завдяки йому я трималася.

Майже щовечора ми гуляли. Навіть коли йшов дощ — Денис приходив з великою парасолькою, і ми все одно бродили по мокрих вуличках, сміялися і цілувалися. Одного такого дощового вечора він прийшов до нас у гості на квартиру. Катерина Гаврилівна з цікавістю розглядала його, Юля підморжувала мені за його спиною, а я просто раділа, що він тут, у нашому затишному, хоч і орендованому домі.

Щоб зібрати більше грошей на поїздку, я почала сильно економити: менше купувала собі зайвого, брала їжу з квартири на обід і відмовилася від дрібних витрат. У кафе відпрацьовувала майже півтора тижні замість одного.

Сьогодні був мій останній день. Я відчувала полегшення і тиху радість — нарешті все це закінчиться, але наприкінці зміни сталося страшне.

У однієї клієнтки пропав гаманець з дуже великою сумою грошей. Жінка влаштувала справжній скандал:

— Віддавай зараз же, мала! Там була величезна сума, я сьогодні валюту купувала! Ти думаєш, я не бачила, як ти крутилася біля мого столу?!

Пані Оксана намагалася всіх заспокоїти, але клієнтка не вгавала:

— Або повертаєш гроші, або я прямо зараз викликаю поліцію! Будеш сидіти, як злодійка!

А потім у кафе з’явився батько Дениса. Він швидко зрозумів ситуацію і підійшов ближче. Його голос був холодним, жорстким і впевненим:

— Злато, якщо ти взяла — краще зізнайся відразу. Не роби ще гірше. Мій син, звичайно, засліплений, але я не дозволю, щоб через тебе наша сім’я потерпала від скандалу. Повертай гроші. Зараз.

— Я не брала… — ледь чутно прошепотіла я, відчуваючи, як тремтять коліна. — Клянуся, я нічого не чіпала…

— Не бреши! — різко кинула клієнтка. — Усі ви такі! Бідні офіціантки, які думають, що можна просто взяти чуже і все сховати!

Батько Дениса підійшов майже впритул і тихо, але дуже жорстко сказав:

— Дівчино, ти й так вже майже влипла. Не треба ще й криміналу. Віддай те, що взяла, і я спробую все владнати. Інакше… самі розумієте, чим це закінчиться для тебе. І для мого сина.

Мені сказали, що я маю повернути всю суму. Коли я почула цифру, у мене перехопило подих. Це була абсолютно непідйомна сума.

А потім стало ще гірше. Коли почали перевіряти мої речі в підсобці, гаманець знайшли саме в моїй сумці. Я остовпіла. Я точно знала, що не брала його.

Увечері я не відповіла на дзвінок Дениса. Просто не могла зараз з ним говорити. Сиділа на балконі квартири і думала, що весь цей сором ніколи не закінчиться.