44.

Денис

Знову батько почав свою стару пісню. Я вже не знав, як до нього достукатися, що це моє життя. Що Злата — взагалі найкраща дівчина, яка тільки могла мені зустрітися.

Йому було байдуже.

Я мовчки вислухав усе, що він хотів сказати. Не збирався сперечатися, але потім він грубо наїхав на Яну, хоча вона цього зовсім не заслуговувала.

Після цього вона заплакала і пішла до себе.  І від однієї думки про це мене досі починало трусити від злості. Я навіть не знав, чи була вона сьогодні в школі.

На роботі теж усе летіло шкереберть. Поруч із батьком перебувати не хотілося взагалі. А він ніби навмисне завалював мене дорученнями одне за одним, щоб у мене не залишилося ні хвилини вільного часу.

Наче якщо я буду сильно зайнятий, то перестану думати про Злату.

Не дочекається.

Щойно закінчив із останнім завданням, одразу пішов додому, схопив скутер сестри і помчав до неї.

І, чесно кажучи, одного погляду на Злату вистачило, щоб мені стало легше. Я хотів просто покататися містом, але моя дівчина вирішила все по-своєму і зараз я був їй за це вдячний.

Навколо тільки природа, висока трава і жодної людини поруч і Злата, яка сиділа за моєю спиною і робила мені масаж.

Я взагалі його не заслуговував.

Кожен її дотик був м'яким, теплим, обережним. Вона перебирала пальцями мої плечі, а я ловив себе на тому, що вперше за весь день справді розслабляюся.

У якийсь момент я просто взяв її за руку, потягнув ближче і опинилася поруч.

— Злато.

— Що? — тихо запитала вона, поправляючи волосся.

Я усміхнувся.

— Дякую тобі, що витягнула мене.

Вона фиркнула.

— Взагалі-то це ти сам приїхав і витягнув мене.

Ми обоє засміялися.

А потім мій погляд зупинився на її губах і мені шалено кортіло вкрасти цей момент. Злата теж завмерла, ніби відчула і зрозуміла все без слів.

Тому просто нахилився до неї й торкнувся її губ своїми: ніжно і обережно, бо вона була найціннішим, що я тримав у руках.

Від неї пахло чимось солодким і свіжим, зовсім по-златиному. І від цього остаточно зносило дах.

На кілька секунд весь світ просто перестав існувати і залишилася тільки вона. Коли Злата першою трохи відсторонилася, я ще довго дивився на неї, не вірячи, що це все реально. Зараз вона виглядала настільки милою, що мені ледь вдавалося стримувати дурнувату усмішку.

— Чого ти смієшся? — дівчина злегка штовхнула мене в плече, помітивши мою посмішку.

— Просто думаю, яка ти в мене неймовірна, — чесно зізнався я, переплітаючи свої пальці з її.

— Ну все, не починай, — суворо пробурмотіла вона, але сама притулилася ближче.

Вона відвела погляд десь далеко, де сонце майже почало ховатися за обрій, залишаючи на небі довгі рожеві та фіолетові смуги.

Я ліг спиною на покривало, захопивши Злату за собою, так, щоб вона опинилася поруч, кладучи голову мені на груди. Я обійняв її однією рукою, а іншою продовжував тримати її долоню.

Проблеми з батьком, робота, де все летіло шкереберть, і увесь цей важкий день нікуди не зникли — вони чекатимуть на мене завтра. Але зараз, слухаючи її спокійне дихання, я точно знав: поки вона поруч, я з усім упораюся.

«Дорогі читачі! Якщо вам подобається моя творчість, буду безмежно рада бачити вас у своєму Telegram-каналі ❤️https://t.me/my_stories_world  (клікабельне посилання можна знайти в блозі)

Там на вас чекають спойлери до нових історій, візуали героїв, подарунки та розіграші промокодів до прекрасних книг моїх колег.

Приєднуйтесь, буду дуже вдячна вашій підтримці та рада кожному новому читачеві ✨»