39

Вона сиділа поряд така домашня, мила й уже до болю рідна і  змусила мене зрозуміти одну дуже річ.

Можна шалено хотіти дівчину й при цьому боятися зайвий раз до неї доторкнутися, аби випадково не злякати чи не образити.

І це було щось абсолютно нове для мене.

Бо зі Златою все відчувалось інакше. Не так, як у тупих розмовах друзів, де все зводилось до жартів і підкатів. Тут мені вперше було важливо не тільки те, що я відчуваю, а те, як почувається вона.

Я відчував її тепле тіло поруч, її руки в себе на шиї, відчував запах волосся й ледь не сходив з розуму від того, наскільки сильно мені хотілось поцілувати її сильніше. Не швидко, не жартома, не між сміхом і дурними підколами.

По-справжньому і шалено, щоб забутися від ранішньої розмови з батьком, але водночас я боявся поспішити.

Злата поруч зі мною все ще трохи соромилась. Червоніла від натяків, губилась від одного погляду, нервово сміялась, коли я нахилявся занадто близько. І я не хотів зіпсувати це. Не хотів, щоб вона хоч на секунду подумала, ніби я тисну на неї або мені потрібно від неї щось більше, ніж вона готова дати.

Тому я просто гладив її по спині, повільно, обережно, і мовчки дивився в темне вікно.

— Ти чого такий тихий? — пробурмотіла вона мені в плече.

Я усміхнувся.

— Думаю.

Вона тихо засміялась, а потім трохи відсторонилась, щоб подивитися на мене.

— І про що думає великий мислитель?

Я кілька секунд мовчав, розглядаючи її дуже миле обличчя, а потім чесно сказав:

— Про те, що ти мені дуже подобаєшся. — вона і цей момент так кумедно завмерла.

— Денис…

— Що?

— Ти іноді говориш такі речі абсолютно спокійно, але таке враження, що за цим стоїть щось важке.

Я ледь помітно нахмурився.

— З чого ти це взяла?

Вона знизала плечима й пальцем почала водити по моїй долоні.

— Не знаю. Просто відчуваю.

Я тихо видихнув і на кілька секунд відвів погляд убік.

От халепа. Не знаю, де саме я спалився, але правда, що я після розмови з батьком мене досі всередині трусило, я досі пам’ятав кожне його слово.

І мене від цього реально вивертало, тому що він її навіть не знав: не бачив, як вона сміється так щиро, що сам починаєш усміхатись поруч, не знав, як хвилюється через дурниці й потім сама з себе сміється.

Я максимально хотів уберегти її від усього того бруду, який виліз тоді з батька, щоб вона ніколи не почула тих слів. Ніколи не подумала про себе нічого подібного, бо Злата була надто світлою для такого.

Вона трохи підняла голову, уважно дивлячись на мене.

— Гей. Ти знову десь далеко.

Я кліпнув і повернув погляд на неї.

— Вибач.

— То я права?

Я усміхнувся куточком губ.

— Ти небезпечно прониклива.

— Це не відповідь.

Я кілька секунд мовчав, а потім обережно прибрав пасмо волосся їй за вухо.

— Просто іноді мені хочеться тебе від усього заховати.

Вона здивовано кліпнула.

— Від чого?

Я дивився їй в очі й розумів, що точно не хочу зараз псувати цей вечір розмовами про батька.

Тому тільки тихо сказав:

— Від людей, які тебе не заслуговують.

Вона мовчала кілька секунд, а потім раптом усміхнулась так м’яко, що в мене всередині знову все перевернулось.

— Денис.

— Мм?

— Це зараз було дуже гарно.

— Я старався.

— Не жартуй хоч хвилину.

Я засміявся й притиснувся лобом до її лоба.

— Не обіцяю.

Я ще довго не міг змусити себе підвестись. Просто сидів поруч із нею, слухав її тихий сміх, але час уже був пізній.

Тому я все ж підвівся, повільно взувся й узяв у руки кофту. Злата стояла поруч у своїй великій кофті й дивилась на мене так, що мені ставало тільки важче йти.

Я поправив їй волосся, що впало на щоку, і на секунду затримав пальці біля її обличчя, Злата підняла на мене очі, а я в той момент остаточно зрозумів, що вже не витримаю, тому нахилився ближче й поцілував її.

М’яко, обережно, ніби все ще боявся її злякати.

Вона завмерла тільки на секунду, а потім сама несміливо потягнулась ближче до мене, і в мене від цього всередині все перевернулось.

— Тепер точно не хочу йти, — тихо пробурмотів я.

Злата тільки засміялась, сховавши обличчя в моїй кофті, а я обійняв її ще раз, коротко поцілував у маківку й нарешті змусив себе вийти з квартири.