24

Злата

Що за капець? Я так хотіла потрапити на цю роботу, і тут такий сюрприз у вигляді Дениса під боком. І я цього явно не очікувала.

Оце так попало. Ну от чому? Чому у цьому містечку мені доводиться працювати саме з Денисом?

Мало того, що я не можу зрозуміти свої почуття до нього, так ще й маю ділити його з подругою, якій він подобається, і при цьому ще працювати з ним пліч-о-пліч.

Це взагалі просто потрійне комбо мого безвихідного становища. От кому ж так щастить у житті? Правильно, Златі!

Я йшла додому максимально злою, а коли я зла, я страшенно голодна. Дуже голодна. Тому зайшла в магазин і купила собі мідій із чорним хлібчиком, бо я їх зараз так хотіла.

Прийшла додому, помила руки, просто відкрила кульочок і почала їсти. Юля присіла біля мене. Вона їх не любила, тому я навіть не пропонувала.

— Злата, що з тобою відбувається? — запитала вона, хоча й сама вже кілька днів була в не надто гарному настрої.

— Не питай. Це якийсь просто капець. Я в лапках — найвезучіша людина на цілому світі.

— Це дуже помітно, — закивала подруга.

— Я просто ще раз впевнилася, що всі хлопці — козли, — пробурмотіла я. Мені здавалося, що якби Юля щось у той момент пила чи жувала, вона б неодмінно вдавилася.

— З чого такі пізнання? — запитала вона.

— Просто я вкотре це зрозуміла.

— Злата, мені здається, ти трохи перебільшуєш.

— Ні, Юлю, мені здається, ти трохи применшуєш.

— Ні, я все-таки вважаю, що ти перебільшуєш.

— Ні, я все-таки вважаю, що я перебільшую.

Ми довго вели цей безглуздий діалог, поки в якусь мить обидві не засміялися. І це було доволі весело. Я трохи відпустила ситуацію, посміхаючись над нею.

— Злато, а якщо серйозно, що сталося? — спокійно запитала подруга.

Я не знала, в який момент вирішила, що хочу їй усе розповісти, але якась частина мене кричала дуже переконливо, що цього робити не можна. Але я все ж таки вирішила — частково, але розповісти.

— От, припустимо… — почала я тихенько, — просто припустимо, чисто теоретично, що мені хтось сподобався.

Юля в цей момент ожила, ніби ковтнула повітря разом із сенсом сказаного.

— І от той, хто мені сподобався, виявився не таким, як я собі уявлялаю, м'яко кажучи.

— Ух, як він тебе зачепив! — засміялася Юля.

— Ну так. І от я ще й побачила на власні очі, як він обіймається з іншою, і зараз думаю: от нахіба воно мені треба було?

Юля задумалася і на деякий час затихла, але мені здалося, що насправді вона лише давала мені час заспокоїтися і переварити ті думки, які зараз так добре мучили мою  душу.

Потім, уважно поглянувши на мене, ніби не хотіла нічого випустити з очей і хотіла добре розгледіти мою реакцію, раптом запитала:

— А цей хлопець випадково не Денис?