18

Я повернулася додому з дивним відчуттям. Мені було на диво комфортно поруч із Денисом, але я вперто відганяла від себе ці думки, ніби вони могли зайти надто далеко, якщо дозволити їм затриматися хоч на хвилину.

Юлі вдома не було, але я не стала їй телефонувати. Швидко переодягнулася, хвилин двадцять бездумно погортала соціальні мережі, навіть не читаючи до кінця жодного поста, і пішла на кухню готувати вечерю.

— Злато, це ти? — почулося з коридору.

— Так, готую вечерю! — голосніше крикнула я, щоб Катерина Гаврилівна почула. За кілька хвилин вона вже зайшла на кухню і сіла за стіл, склавши руки перед собою.

— Мені сьогодні телефонували і питали, чи зможеш ти на днях вийти на роботу.

Я здивовано повернулася до неї, тримаючи в руках ложку.

— Неочікувано.

Чесно кажучи, я не була до цього готова. Я й так мала виходити через два тижні, і якось уже налаштувалася на цей термін.

— Та я їй сказала, що запитаю, — спокійно продовжила Катерина Гаврилівна. — Кажуть, роботи багато, не справляються.

Я знизала плечима і знову перемішала макарони в каструлі.

— А що сталося? Хтось звільнився?

— Ні, просто завал. От і згадали про тебе.

— Ну… якщо їм справді треба, то можу вийти раніше, — нарешті сказала я. — Мені ж не складно.

— Я так і подумала, — кивнула Катерина Гаврилівна. — Тобі гроші зайвими не будуть.

Я усміхнулася краєчком губ.

— Це правда.

Я розклала їжу по тарілках, коли все було  і поставила на стіл. Ми почали вечеряти. Кілька хвилин мовчали — тільки ложки тихо стукали об тарілки.

— А Юля де? — запитала вона.

— Не знаю, — я знизала плечима. — Коли я прийшла, її не було.

— Знову десь гуляє?

— Мабуть.

Я не стала уточнювати, що, швидше за все, вона десь із тією ж компанією, а в мене перед очима раптом сплив момент із кафе, як ми сиділи і через свою ніяковість - я вперто відводила погляд, роблячи вигляд, що мене більше цікавить меню.

— Ти якась задумана сьогодні, — зауважила Катерина Гаврилівна.

— Та ні, просто трохи втомилася.

Вона подивилася на мене уважніше, але нічого не сказала.

Після вечері я помила посуд і пішла до своєї кімнати. Телефон лежав на ліжку там, де я його залишила.

Я взяла його до рук, екран загорівся, але жодних повідомлень нових не було і я чомусь засмутилася.