13

Денис

Ідіот, я все зіпсував. Тепер вона навіть розмовляти зі мною не хоче.

Все йшло чудово вчора, коли я з ними поїхав. Мені іноді вдавалося поспілкуватися з нею вдвох, але вона постійно тримала дистанцію. А потім я просто не втримався. Ну який нормальний хлопець відмовиться від поцілунку з дівчиною, яка подобається? В ідеалі — ще б і дівчина була не проти. Але я відчув. Я впевнений, що мені не здалося: у якусь мить вона мені відповіла. А потім так поглянула, що в душі холодно стало, і, навіть не поговоривши зі мною, сказала лише, що все треба забути. Але як?

Я довго вчора не міг заснути. Все думав, що робити далі. Як пояснити? Невже вона не помічає, що Юля мені геть нецікава?

На автоматі прийняв душ, одягнувся і вийшов з кімнати. За столом уже сидів батько, а мама ще продовжувала готувати сніданок.

— Щось ти сьогодні пізно, на тебе це не схоже, — сказав батько. — Я сподіваюся, ти не додумався вчора напитися?

— І вам доброго ранку, — швидко привітався я. — І ні, тату, я нічого не пив, окрім пепсі.

— Господи, що з твоєю губою? — мама аж в обличчі змінилася.

— Все нормально, не хвилюйся, — намагався заспокоїти її я.

— Денисе, негайно відповідай, у що ти встиг вляпатися? — вона ледь рушником кухонним мене не стукнула.

— Та заспокойся ти, — роздратовано сказав батько. — Ти що, ніколи розбитої губи не бачила? Ще й знайшов якогось немічного, що й ударити не зміг нормально. — Він поглянув на мене. — Чи якась дівка постаралася?

— Вона не дівка, — не втримався я.

— Ну так-так, — промовив батько з сарказмом.

— Де ти їх тільки встигаєш знаходити? — буркнула мама і пішла до плити.

Я посміхнувся, згадуючи, як вона сама мене зупинила. Треба буде точно з нею поговорити. Але ще доведеться докласти зусиль, щоб зустріти її саму, бо вона вічно з подругою, а мені дуже хочеться побути з нею наодинці.

— Спустися на землю! — раптом сказав батько. — У нас сьогодні багато роботи.

— Мені треба буде піти раніше сьогодні, — поставив я його до відома. Йому це вочевидь не сподобалося.

— Денисе, ти ж нещодавно розійшовся з цією… — він намагався пригадати ім’я.

— Оксанкою, — підказала мама.

— Так, з нею. Тут тебе багато хто знає, і я впевнений, що вони захочуть цим скористатися. І твоя дівка.

— Вона не дівка, — знову не витримав я.

— І твоя нова пасія цьому не виняток, — сказав він так, ніби це мало бути останнє слово.

— По-перше, тату, вона точно не знає, хто я. По-друге, я їй узагалі не потрібен. І навіть твоя автівка її не вразила.

Він нічого не сказав, лише важко видихнув.
А фурію я свою ображати не дам. Вона цього не заслуговує.