3

Схоже, Юлі він подобався. Вона застосовувала всі свої трюки зі зваблення, вмикала кокетку, і в мене в цей момент було враження, що це не моя подруга, адже зазвичай вона поводилася простіше. Від цього в мене з’являлася думка: якщо постійно вдавати з себе ідеальну, щоб сподобатися комусь, а потім ще й намагатися підлаштовуватися під свою половинку, то навіщо взагалі ці стосунки?

Я хотіла б завжди залишатися собою і щоб цінували саме це, але картина перед очима просто кричала про те, що мріяти не шкідливо.

— А ти, Злато? — почула я питання, але зовсім не розуміла, про що він, адже я їх геть не слухала.

— Ви про що? — запитала я цю парочку, коли зловила на собі дві пари очей, що чекали відповіді.

— У кінотеатр підеш з нами?

Особисто я бажання не мала, але, дивлячись, як Юля рухає зіницями, ніби благаючи, щоб я не погоджувалася, лише впевнилася в правильності свого рішення.

— Я буду зайнята, — швидко відповіла.

— Але ти ж не знаєш коли, — не заспокоювався Денис.

От нерозуміючий пінгвін, подумала я. На ньому якраз була чорно-біла футболка, тож це прізвисько одразу прийшло мені в голову.

— Насправді я дивилася розклад сеансів, але мені не підходить, — більшою мірою це не було брехнею. Там був лише один фільм, який я хотіла подивитися, але він мав вийти в прокат лише за два тижні. Тож мені справді не випадало його подивитися — його просто ще не було.

— Можливо, передумаєш, — не вгамовувався він. — Я матиму на увазі.

Та скільки влізе, подумала я. Мені від цього було ні холодно ні жарко. Мені було зрозуміло, що Юлі він подобається, тож я подумки готувала лижі, щоб зникнути у відомому мені напрямку.

Я непомітно написала подрузі повідомлення і чекала відповіді, яка не забарилася у вигляді подружньої усмішки на всі тридцять два.

— Ви не проти, якщо я вас залишу? — стурбовано запитала я. — Мені терміново потрібно передати конспект.

Знаю, що брехати некрасиво, та сподіваюся, Всесвіт мене пробачить.

Денис поглянув на годинник і відразу нахмурився.

— Насправді мені вже теж час, — прощебетав цей пінгвін, а Юля тим часом помітно засмутилася. — Дівчата, давайте я вас проведу.

Це було справжнє фіаско. Відчуття таке, ніби я зіпсувала вечір подрузі, адже вона так і не залишилася з ним наодинці. І чому я не втекла трохи раніше? Все одно мені тут було нудно.

Так, у складі «двоє і одна я» ми рушили додому. Вони йшли трохи ближче одне до одного, а я намагалася триматися осторонь, щоб не заважати. Але їх постійно заносило на мій бік, і я вже не витримувала відходити й обходити. Тому взяла подругу під руку, щоб вона опинилася посередині, і пришвидшила хід, аби нарешті завершити цей цирк.