10.2

— Професор Радченко сьогодні вранці особисто надіслав мені на пошту попередні результати вашого першого спільного міні-проєкту з медіааналітики та цифрового права, — почав він, і його голос прозвучав низько, вагомо, наче кожен висловлений склад важив щонайменше тонну. — Мушу визнати, Валеріє, ваші дещо хаотичні, нестандартні та креативні ідеї щодо розвитку сучасних цифрових платформ у поєднанні з класичною, жорсткою та системною аналітикою Максима дали неочікувано потужний синергетичний результат. Ви отримали найвищий бал на всьому потоці з великим відривом від інших. Радченко у своїй доповідній записці назвав ваш тандем найкращим і найперспективнішим академічним експериментом цього навчального року.

Я внутрішньо, на самому дні своєї душі, полегшено зітхнув: Бортницький дійсно або не встиг, або через якісь свої міркування не схотів доповісти ректору про нічний інцидент. Небезпека виселення зникла так само швидко, як і з'явилася. Але розслаблятися було надто зарано. Погляд батька раптом став ще жорсткішим, а повітря в кабінеті, здавалося, миттєво охололо ще на кілька градусів, стаючи майже залізобетонним.

— Саме тому, — продовжив ректор, повільно витягаючи з нижньої шухляди свого столу великий, офіційний документ із золотим тисненням та гербом Міністерства освіти і науки, — ви прямо зараз, без жодних обговорень, отримуєте завдання зовсім іншого, державного рівня.

Офіційне доручення

Олег Володимирович повільно підсунув щільний документ ближче до нашого краю столу, монотонно постукуючи вказівним пальцем по великому, яскравому заголовку.

Офіційне розпорядження Міністерства освіти та медіакомунікацій

Проєкт: Всеукраїнський інноваційний грант «Медіа майбутнього: Стратегії нової журналістики».

Статус: Головний національний конкурс року під безпосереднім патронатом європейських інвесторів та фондів.

Головний приз: Повне, стовідсоткове фінансування власного медіастартапу та дворічне стажування в Брюсселі для всієї команди-переможця.

Умови участі від університету: Кожну академічну установу в країні може представити лише одна, найкраща пара студентів, затверджена вченою радою.

— Міністерство остаточно оголосило цей всеукраїнський грант тиждень тому, — карбував кожне слово батько, дивлячись мені прямо в зіниці своїм фірмовим поглядом, який не залишав простору для маневру. — Цей конкурс — це не просто студентська забава. Це питання глобального престижу для нашого університету на міжнародному рівні, і, що найголовніше, це питання мого особистого авторитету перед міністром. Ми зобов'язані забрати цей грант собі. Наш університет мають представити виключно найкращі, і вчена рада, з прямої подачі та рекомендації професора Радченка, сьогодні вранці одностайно затвердила саме ваші кандидатури.

Він зробив коротку паузу, даючи нам можливість усвідомити масштаб катастрофи, і продовжив:

— Відсьогодні ви працюєте разом. В одній команді, як один чіткий механізм. Всі ваші дрібні побутові чвари, особисті розбіжності, амбіції чи характерні примхи, про які мені вже встигли натякнути в корпусі, віднині перестають існувати. Для мене ви — єдиний юридичний суб'єкт.

Він знову зробив довгу, театральну паузу, під час якої тиск у кімнаті став просто фізично нестерпним. Мені здавалося, що стеля кабінету зараз почне опускатися на наші голови. Його погляд тепер буквально прицвяхував мене до шкіряного крісла, ігноруючи присутність Лєри.

— Ви зобов'язані виграти цей грант і привезти перше місце в ці стіни, — тихо, але з виразною, крижаною загрозою промовив батько, звертаючись виключно до мене. — Навіть друге місце буде вважатися мною як повна, ганебна поразка всього нашого роду. Інакше, Максиме... ти дуже добре і в усіх деталях знаєш мої умови, які ми обговорювали під час твого повноліття. Твоє подальше навчання за кордоном, фінансування твоїх особистих бізнес-проєктів і твоє перспективне місце в наглядовій раді нашого благодійного фонду будуть миттєво анульовані. Без права на апеляцію. Ти підеш працювати звичайним, нікому не відомим клерком у районну прокуратуру на мінімальну ставку з повною, абсолютною відмовою від будь-яких сімейних ресурсів та зв'язків. Я не терпітиму слабких невдах у своїй родині. Тобі все зрозуміло?

Лєра

Я сиділа поруч, буквально затамувавши подих і боячись поворухнути навіть мізинцем, і боковим, максимально сфокусованим зором дивилася на Макса. Те, що я побачила в ці кілька секунд, вразило і шокувало мене до самої глибини душі, перевертаючи всі мої уявлення про нього.

Залізобетонний, завжди самовпевнений, нарцисичний і нестерпно зарозумілий Максим Вершинін, який ще вчора знущався з мене з висоти свого елітного статусу і махав грошима свого татка, прямо зараз на моїх власних очах ставав блідим, як медичний бинт.

На його зазвичай ідеальних щоках знову з дикою силою виступили жорсткі, гострі жовна, а великі пальці рук, що лежали на дерев'яних підлокітниках шкіряного крісла, стиснулися з такою колосальною силою, що аж кісточки побіліли від напруги, а сама шкіра на руках натягнулася. В його зазвичай холодних, темних очах на коротку мить промайнув справжній, глибокий, майже дитячий, паралізуючий страх перед цією крижаною, безжальною людиною, яка сиділа навпроти нього за столом і спокійно руйнувала його життя.

Я раптом вперше чітко, виразно усвідомила, що його «золоте, безтурботне життя», якому так пристрасно заздрив увесь наш університет від першокурсників до випускників, насправді було всього лише розкішною, дорогою, але дуже жорстокою і кривавою кліткою з потужним електричним парканом. І цей хлопець жив під постійним, щохвилинним пресингом, де кожен крок праворуч чи ліворуч карався емоційним знищенням.