6.2

Макс

Я чітко бачив, як після моїх слів її обличчя спочатку миттєво зблідло, а потім покрилося яскравими, гнівливими червоними плямами. Її великі зелені очі, які зазвичай виглядали занадто наївними для цього світу, зараз буквально метали в мене грозові блискавки, а маленькі кулачки так сильно стиснулися на колінах, що аж побіліли кісточки пальців. Проте мені було абсолютно, глибоко начхати на її ображені почуття. В юриспруденції, великому бізнесі та реальному житті немає місця для соплів та ображених першокурсниць. Вона для мене — пряма загроза моєму диплому, хаотичний, непередбачуваний фактор ризику, який я повинен був локалізувати, заблокувати та повністю ізолювати з першої ж хвилини нашої спільної роботи. Якщо для цього потрібно було морально розтоптати її блогерську самооцінку — що ж, так тому й бути. Мені спокійніше.

Тим часом професор Радченко на кафедрі нарешті закінчив писати на дошці й перейшов до суті сьогоднішньої лекції. Його монотонний, старечий, але напрочуд чіткий голос лунав через акустичні колонки, заповнюючи весь простір амфітеатру складними термінами з міжнародного права, макроекономіки та антимонопольного законодавства. Студенти навколо вже відверто нудьгували, гортаючи стрічки соцмереж під столами.

— Отже, колеги, — Радченко повільно відійшов від своєї дерев'яної трибуни, схрестив руки на грудях і хитро, з прищуром подивився на залу через скельця окулярів. — Перед тим, як ми з вами почнемо офіційно розподіляти конкретні теми для ваших курсових проєктів, я хочу провести невеличкий тест і перевірити ваш реальний рівень аналітичного мислення та обізнаності. Хто з вас, шановні першокурсники, чи, можливо, присутні тут мої дорогі старшокурсники зі студради, зможе прямо зараз назвати новітню економічну модель та конкретний судовий прецедент, який описує регулювання транскордонних цифрових монополій на європейському ринку за останні кілька місяців? Я маю на увазі свіжий, дуже гучний кейс проти великих технологічних гігантів з Кремнієвої долини.

В аудиторії моментально, наче за помахом чарівної палички, запала важка гробова тиша. Студенти почали судорожно ховати очі, втискатися в лави й терміново вивчати свої абсолютно чисті, білі конспекти. Навіть мої колеги-четвертокурсники зі студради, які сиділи на передніх рядах і завжди вважали себе найрозумнішими, помітно насупилися, гарячково згадуючи юридичні вісники за минулий рік. Питання було з підвохом, цього матеріалу ще не було в жодному українському підручнику, воно вимагало щоденного, глибокого моніторингу свіжої світової преси мовою оригіналу.

Я задоволено посміхнувся про себе. Батько б пишався мною в цю секунду. Я вже заніс праву руку, щоб упевнено підняти її й видати викладачу чітку, ідеально структуровану, професійну відповідь, яку я буквально три дні тому вичитував у закритому європейському юридичному журналі для своєї дипломної роботи. Але я просто фізично не встиг цього зробити.

Поруч зі мною, з шумом відсуваючи стілець, стрімко, наче стиснута до упору сталева пружина, підхопилася на рівні ноги Лєра.

Лєра

Моя рука злетіла вгору так різко і розмашисто, що я ледь не збила лікоть Макса, який якраз збирався щось там вальяжно піднімати. В цю ж секунду на мені знову, як і вранці, сфокусувалися сотні здивованих поглядів з усіх рядів, але зараз мені було абсолютно, начхати на їхню думку. Всередині мого тіла палав чистий, первісний, майже звірячий азарт змагання. Я відчувала, як адреналін стукає в скронях.

— Так, слухаю вас, Олександро... о ні, вибачте, здається, Валеріє, — професор Радченко від несподіванки навіть підняв свої сиві брови, дивлячись на нашу саму задню, темну парту амфітеатру, де зазвичай сиділи тільки ті, хто хотів поспати.

Я зробила глибокий, спокійний вдих, розправила плечі, скидаючи капюшон худі, і повільно повернула голову праворуч — так, щоб дивитися Максу прямо в обличчя, впритул, повністю ігноруючи відстань між нашими тілами. Його погляд моментально звузився, стаючи хижим, напруженим і настороженим. Він не очікував цього.

— Мова йде про офіційне впровадження нового Закону про цифрові ринки (Digital Markets Act — DMA) в Європейському Союзі та нещодавній судовий прецедент проти американської материнської компанії Google — Alphabet, — мій голос, на моє власне здивування, звучав дивовижно чітко, впевнено, гучно і дзвінко, без жодного тремтіння розлітаючись по всьому простору амфітеатру.

Я зробила коротку паузу, помітивши, як у Макса сіпнувся м'яз на щелепі, і продовжила, карбуючи кожне слово:

— Буквально сьогодні о шостій ранку вийшла свіжа аналітична стаття в економічному виданні The Economist, яку я встигла детально вивчити, поки чекала своєї черги... у деякі кабінети. Там детально описується так звана модель «асиметричного регулювання». Європейська комісія офіційно визначила компанію Alphabet як системного «гейткіпера» і жорстко змусила їх змінити базові алгоритми видачі пошуку, щоб надати пріоритет дрібним локальним сервісам та конкурентам. Це класичний, найновіший приклад обмеження екосистемної монополії за допомогою гігантських штрафних санкцій, що в перспективі можуть досягати десяти відсотків від глобального річного обороту компанії.

Я завершила свою маленьку, але нищівну промову, продовжуючи тримати прямий, немигаючий зоровий контакт із Максом. Я бачила, як його красива, горда щелепа помітно здригнулася, а губи стислися в таку тонку, бліду лінію, що майже зникли. На його лобі з'явилася ледь помітна зморшка подиву.

В аудиторії хтось із дівчат на першому ряду тихо, але виразно ахнув від несподіванки. Професор Радченко кілька довгих, напружених секунд просто мовчав, перетравлюючи почуте, а потім його зазвичай суворе, похмуре обличчя раптом розпливлося в рідкісній, широкій і щирій посмішці. Він навіть кілька разів гучно плеснув у долоні, підтримуючи мій виступ.