Розділ 4

Останні кілька днів робота поглинала Терезу повністю. Проєкти, дедлайни, нескінченні наради, іронічні зауваження колег і сотні правок, які сипалися на неї з усіх боків. Вона вже не розрізняла, де день, а де ніч, і майже не відчувала, як тягнеться час. У голові також не вщухали слова Алісії — ті самі, які стосувалися Кароліни. Вони засіли глибоко, залишивши по собі гірке відлуння сумнівів.

У кабінет заглянув Джонні. Помічник постукав кілька разів по столу, щоб привернути її увагу.

— Джонні, не зараз, — пробурмотіла Тереза.

— Гм… я навіть не знаю, чи це правда, — прошепотів. — Однак в офісі ходять чутки, що містер Морган планує скоротити нам бюджет.

— Це все чутки. Цього не може бути, — впевнено промовила й, уникаючи погляду помічника, вийшла з кабінету.

— Сподіваюся, — зітхнув Джонні.

Тереза постукала у двері й, почувши голос батька, увійшла. Побачивши в кабінеті Кароліну, яка сиділа в кріслі навпроти батька, вигнула брову. Жінка повільно обернулася, з тим самим незворушним виразом обличчя, від якого Терезу завжди пересмикувало. Вона відчула, як у животі стислося. Погляд мачухи був скляним і водночас хижим.

— Терезо, я тебе викликав хвилин десять назад! — батько поглянув на годинник і важко зітхнув.

— Пробач. Я була зайнята проєктом і готова показати останні зміни для затвердження.

— Гм… Я дещо скажу, однак прошу, давай без скандалу! — батько підвівся й вказав їй на крісло.

— У чому проблема? — присівши, інстинктивно вирівняла спину.

— Я вирішив розірвати угоду з «КорБілд Груп» і заморозив на певний період проєкт «Моррісон-Парк».

Тереза кілька секунд мовчала, втупивши погляд у батька.

— Чому ти вирішив це зробити саме зараз? — нахмурилася й мигцем поглянула на Кароліну, яка посміхалася.

Жінка нахилилася вперед і замість батька відповіла:

— Твій проєкт не принесе нам користі. Проєкт нерентабельний. Ти просто витрачаєш час і ресурси.

Тереза стиснула підлокітники й відчула, як кров закипає в жилах.

— Кароліно, з якого дива ти вирішуєш, якими проєктами я повинна займатися? Я тут не для того, щоб слухати твої підступи! І взагалі я прийшла до батька, а не до тебе! А ти тим часом можеш піти звідси й зустрітися з кимось іншим… Сподіваюсь, ти зрозуміла мої слова?

Кароліна округлила очі й, стиснувши вуста, відхилилася на спинку крісла.

— Терезо, вгамуйся! — суворо промовив батько. — Це рішення тимчасове. Зараз у нас інші плани, які потребують час і гроші.

— А ти раніше повідомити мене не міг? — підвелася Тереза й глибоко вдихнула, борючись із бажанням влаштувати скандал.

— Ми хочемо, щоб ти зрозуміла реальність, — знову в розмову втрутилася Кароліна, і Тереза закотила очі. — Не можна роздавати квартири за безцінь… Тому твій соціальний проєкт не принесе нам дохід.

— Терезо, — втомлено додав батько, — ти не бачиш загальної картини. Твої амбіції заважають справі.

— Амбіції? — вона ледве стримувала сльози. Очі блищали, щоки палахкотіли. — Ви боїтеся змін, і тому за моєю спиною граєте в якісь незрозумілі для мене ігри! Чому ти саме зараз розірвав угоду з «КорБілд Груп»?

Батько наче втомився від самої розмови, поправив галстук.

— Це було… необхідно. І Кароліна правду говорить. Твій проєкт не принесе прибутку.

— Ти сам затвердив «Моррісон-Парк» і пишався ним. І знаєш, скільки сил і часу було вкладено для його реалізації. А зараз просто мені говориш, що це — необхідність?

— Вчися приймати відмови, Терезо. Таке життя, — розвела руками Кароліна.

Тереза, ледве стримуючи гнів і сльози, перевела погляд на жінку.

— Кароліно, а ти краще подумай про себе й своє майбутнє з моїм батьком. А то підеш із мого будинку, як обідранка.

— Що ти сказала? — процідила крізь зуби жінка.

— Проблеми зі слухом? — вигнула брову Тереза.

— Так, досить! — Джеймс вдарив кулаком об стіл. — Що це за розмови й недостойна поведінка? Вгамуйтеся обидві!

— Батьку, якщо тобі раптово стало байдуже, то мені — ні, — примружилася Тереза. — Нагадаю, що я маю не лише п’ятнадцять відсотків акцій, але й п’ять Алісії і ще п’ятнадцять від матері. А ти, Кароліно… — вона перевела погляд на жінку, — краще більше не втручайся в мою роботу, а то я особисто тебе викину не лише із офісу.

Обличчя Кароліни стало багровим, і вона підстрибнула в кріслі.

— Терезо! — гримнув батько. — Не смій так говорити з Кароліною!

— Я ж говорила тобі, що вона ненавидить мене! — схлипнула жінка й відвернулася.

— Театр абсурду, — розвела руками Тереза й вийшла з кабінету, гримнувши дверима.   

В офісі запала напруга, адже чутки швидко поповзли компанією. І коли Тереза зайшла у відділ, то ледве стримувала гнів.

— Народ! У мене є кілька новин. І всі вони неприємні.

Працівники переглянулися. Тереза, стиснувши кулаки, поставила їх на стіл й додала: