Розділ 7. Спогади

Тесей підскочив до Айзи якраз вчасно, щоб підхопити її до того, як вона впаде на землю. В якусь мить вона обм’якла, наче лялька в театрі, якій раптово перерізали ниточки, і можна було би подумати, що вона не жива, якби не її лице. 

На обличчі Айзи відобразилося таке страждання, що Тесей не міг і дивитися на нього, і відвести погляд. 

 – Айзо! – погукав він. Айза тільки стогнала крізь зуби далі. Він не був впевнений, чи вона його взагалі чує. Тоді Тесей повільно почав опускатися із нею на землю, далі стискаючи тіло некромантки у своїх руках. Вона була… важчою, ніж він думав. 

Здалеку Айза видавалася зовсім худою – наче її може знести особливо сильний подув вітру. Але під цим її сільським одягом з латками ховалися м’язи. Ось тільки вони не допомогли їй щойно уникнути духа. 

І це була його провина. 

Він не мав йти геть – мав підстраховувати, спостерігати і не допустити того, що трапилося. Але зараз вже було пізно, і він мусив тільки прийняти ситуацію і допомогти Айзі, як тільки зможе. 

 – Ти мене чуєш, Айзо? Айзо! 

Вона залишалася непорушною – тільки дрижала в його руках, як наче вереснева ніч раптом стала неймовірно холодною. Він приклав долоню до її щоки – але та була холодна, як лід.

 – Айзо?..

Вона вже майже не дрижала. Просто в якусь мить повністю закрила очі і опустилася ще глибше у його руках, пригортаючись до його грудей. Від Айзи віяло болем і могильним холодом – таким страшним, що з ним ніколи не мали би стикатися живі. 

 – Та що ж таке… – пробурмотів Тесей розпачливо. – Айзо, давай, прокидайся. 

Він м’яко провів долонею по її лобові, відкидаючи звідти чорняві пасма волосся. На лиці Айзи почав виступати холодний піт, а її спокій тривав зовсім недовго: через кілька митей її лице скривила гримаса болю і тривоги. Вона тихо застогнала крізь марення і довгими пальцями вчепилася у плащ Тесея, з усіх сил стискаючи його руками. 

 – Т-ш, тихо, тихо. – Він знову погладив її по голові, заспокійливо стискаючи чужу спину іншою рукою. – Усе буде добре. Все буде добре, спокійно… 

Айза не дивилася на нього – все ще лежала із закритими очима, і Тесей навіть не міг зрозуміти, чи вона може його чути. Але говорити чомусь не припиняв. Зараз, непритомна, вона не здавалася такою бойовою і впевненою – тепер вона виглядала, як будь-яка інша налякана дівчина, і Тесеєві груди стискалися від провини. 

Це він недодивився. Хороший ж напарник! 

Він відвів руку від волосся Айзи та підхопив її під колінами і повільно, обережно встав із нею. Залишатися на кладовищі – точно не найкраща ідея. Ще трохи, і світатиме, і їхнє патрулювання можна вже вважати закінченим. Духи будуть спокійні. А ось Айза… Їй потрібен відпочинок. І допомога. 

Його дім був недалеко – невелика квартира, яку він винаймав вже чотири місяці і навіть встигнув трохи обжити. Йти до “Кривого горба” із непритомною Айзою на руках він не хотів – у такому невеликому місті, як Райн, варто вчинити щось таке – і їхній роман будуть обговорювати ще місяцями потому. 

Втім, думка про роман із Айзою не здавалася йому неприємною, зовсім ні. 

Поки він йшов, Айза не прокидалася; тільки іноді крутила головою, шиплячи щось крізь зуби, але йому не вдавалося розібрати жодного слова. Певно, в її голові боролися її думки і спогади духа, і Тесей сподівався, що Айза зможе вигнати ці спогади якомога швидше. 

Нічні вулиці Райну були вкриті мороком, і в цій темряві він не міг не думати. Хто підняв духів? Самі вони в такій кількості не з’являлися, до того ж поряд із свіжорозкопаною могилою. Хтось вже не вперше вчиняв злочин, а всі вони дружно закривали на це очі через те, що це могли бути місцеві трупоторговці. Тесеєві чітко сказали в управлінні: не лізь у це. 

Айзі сказали це дещо дипломатичніше, але суть залишалася однакова. Вони мали слідкувати, але без крайньої потреби не втручатися. І Тесей поки що не розумів, де ця крайня потреба. Десять духів на кладовищі, піднятих невідомо ким і з невідомою метою – це вже воно? Чи ще можна трохи почекати? 

Можливо, почекати, поки ці духи вразять не тільки Айзу, але і когось із мирних жителів? Роботу некроманта він уявляв зовсім не так. Його правильно попереджали, що це дуже відрізнялося від того, до чого він звик і на що сподівався. 

Але… звісно, це звучало дурно, та чи могло це якось бути пов’язано із ним? Його попереджали, що дванадцяте було спокійним, а потім на ньому підняли труп. Третє… це була зовсім інша історія, та все ж. 

Ні, він щось надумував. Не був він достатньо великою пташкою, щоб через нього влаштовували такий переполох. Ні, річ була точно у чомусь іншому. 

Айза в його руках трохи поворухнулася. На мить Тесей подумав, що вона зараз прокинеться, але вона тільки притиснулася до нього ближче і заховала лице у вороті його сорочки. Він відчував її тепле поверхневе дихання, і чомусь його власне раз по раз перехоплювало. 

Як він міг захопитися некроманткою з Райну? Однаково це не привело би ні до чого хорошого. Він поїде до столиці, коли уся справа закінчиться, а вона… Певно, працюватиме тут, поки не зможе відкрити свою справу. 

Тесей пригадав, як вправно Айза володіла серпом – він точно такого не очікував. Він ще ніколи раніше не бачив, щоб некроманти обирали собі за зброю серпа – це було щось таке приземлене, сільське, абосолютно точно не аристократичне. Айза точно не була аристократкою, але в ній було більше шляхетного, ніж в більшості дворян, яких йому доводилося зустрічати. Якби тільки обставини склалися трошки по-іншому…