17.

АННА

Коли Макс йде за братом, мене розбирає цікавість. Все ж хочеться бодай одним оком поглянути на те, як живуть його батьки. Думала, він запросить нас з Вікою в будинок. Але він не зробив цього. 

— Піду води попрошу, —  кажу сестрі. — Спека…

— Так тут в дверцятах є, — каже вона, дістаючи пляшечку. 

— Я не зможу її відкрутити сама, —  відмахуюсь. 

І вибігаю з машини. Опиняюсь відразу в дворі, усадженому пальмами і трояндами. Тут дуже гарно, троянди в’ються по білих металевих арках, все пахне і сліпить око фарбами. 

Йду доріжкою до будинку і раптом чую голоси з-за прочинених дверей. 

Якась жінка вичитує Максу за інтриги. Я завмираю, боячись поворушитися. 

“Думаєш, ти найрозумніший, Максе? Думаєш, ти всіх тримаєш в кулаці, і смикаєш за ниточки? Яка ще “сестра” Ані? Куди втягуєш малого?”...

Що все це означає? Далі мова йде взагалі про страшні речі. Що такого зробив Макс? Що з Семом було? 

Але розмова припиняється так само несподівано… Очевидно, жінка пішла. Боюсь бути застуканою на місці злочину, тому швидко біжу назад до машини. 

— То де твоя вода? — Віка якось підозріло дивиться на мене. 

— Там нікого немає, — кажу я. — Порожній двір. Спека така, певно вся прислуга поховалась під кондиціонери. Давай ту пляшечку. 

— Треба було в будинок зайти, — вона подає пляшечку і саме в цю мить я бачу, що Макс і Сем виходять з території.

Уважно дивлюсь на братів. Сем, як завжди, недбало-стильний. Волосся скуйовджене, губи розтягнуті в веселій посмішці. Він — втілення безтурботності. Макс поруч з ним виглядає дуже дорослим і мужнім. 

Але що мала на увазі та жінка? Що він зробив? Тепер в рухах Макса мені ввижається якась небезпека. Мов по доріжці рухається тигр, енергійний, сильний, спритний і… шаблезубий. 

— Ой, а в житті він кращий, ніж на фото, — каже Віка. Вона починає активно поправляти зачіску і шукати в сумочці люстерко. — У них родина фотомоделей? 

— Сама і спитай, —  відповідаю я роздратовано. Мені вже не так і весело. Тим більше, бачу, що Макс теж якийсь знервований. 

— Все гаразд? — питаю у нього, коли він сідає за кермо. 

— Так, нормально, — киває.

— То я не один помітив, що з ним щось не те? — одразу відгукується Сем і повертається до нас із Вікою. — Привіт. Я — Сем. 

— Вікторія, — вітається сестра. — Привіт. Рада знайомству. 

— Взаємно, — він усміхається ще ширше. 

Я ж намагаюсь зловити погляд Макса в дзеркалі заднього виду. Чому він мовчить? Що йому там ще сказали? І що він від мене приховує? 

— Макс такий серйозний, наче йому на ділову зустріч йти, — каже Сем безтурботно. — Ти обрав нам кіношку? Щось романтичне, тобі після нього ще розмножуватися треба… 

— Ага, — киває Макс. — Поїхали. Планів на вечір дійсно дуже багато. 

Що значить “розмножуватися”? У мене серце починає гепати пульсом в скронях. Він що вирішив там собі? Віка хіхкає від слів Сема. А от мені не смішно. Я починаю боятися нашого вечора. Бо виглядає Макс справді дуже рішучим. Може, його батьки теж хочуть спадкоємців? Певно, Сем чув розмову. 

Я страшенно нервую увесь вечір. Мене дратує і запах попкорну і кіно не можу дивитися як слід. Там справді якась романтична комедія, сюжету якої я не можу вловити і запам'ятати. Віка перебільшено весело сміється. Сему теж, здається, все подобається. Я ж боюсь дивитися на Макса, бо він якось так мене вивчає, що шкіра починає пекти. 

А ще — тримає за руку. Погладжує пальцями запʼясток, від чого шкірою йдуть мурахи. 

Коли ми приїздимо додому, я вже накручена, як пружина. 

— Ніяких спадкоємців я робити не буду! — кажу, варто зачинитися дверям за моєю спиною. — Навіть не мрій! 

МАКС

Я усміхаюсь. Її реакція трохи розслабляє мене. Аня взагалі ніби має наді мною якусь магічну силу: вона може змінювати мій стан просто однією фразою, одним поглядом.

— Та я памʼятаю. Перший раз, по коханню і все таке, так? 

— Угу, — все ще насуплена. — І взагалі… Це варварство примушувати мене, як сказав твій брат, — розмножуватися. 

— Ну, тебе ж ніхто і не змушує, — зазираю їй в очі. — Це просто для діда. Хай думає, що хоче. Не будемо його впевнювати в зворотньому. А там вже як піде, так піде. 

— Тоді я піду спати? Поїдеш завтра зі мною обирати сукню? Чи мені Віку взяти?

— Можеш взяти Віку, вам буде веселіше, — пропоную я. Хочу торкнутись її. Ми в кіно зовсім трохи випили і я був би радий зараз продовжити вечір. — Може, пройдемось на пляж? Прогуляємось?

— Ну можна, скучила за морем, — погоджується Аня. 

Ми перевдягаємось і йдемо до пляжу. Все знаходиться доволі близько, ми живемо практично на березі. Аня не вдягає кофту, виходить в тому самому легкому сарафані, що і була. Впринципі логічно, на вулиці все ще спека.